Розділ «Юрій Горліс-Горський Ave Diktator!»

Я жадібно розпитував у тюрмах виснажених, понуро-апатичних утікачів з Півночі, перевіряв слова одного словами інших і повторюю:

— Нема тобі рівних в історії, диктаторе!

Понад дві тисячі малих дітей загинуло на початку зими 1929–1930 рр. у хлівах і церквах Вологди! Чуєш, більше двох тисяч!

За неповних три місяці (з довгих літ) в одному лише місті (з багатьох) ти загубив їх у три рази більше, як за все своє життя Чорний Маршал із замку Шіфож!

А за все панування?!

Та дивись далі…

В осінньому тумані йде з Архангельська пароплав. На палубі вісімсот легко вбраних білих рабів, яких, з твоєї ласки, женуть твої гайдуки в північні нетрі здобувати тобі криваве золото: в холоді та голоді рубати одвічні дерева, які, облиті кров'ю і сльозами, повиті смертю і прокльонами, вигідно купують у тебе гешефтярі Старого і Нового світів.

Біля поручнів з восьмимісячною дитиною на руках стоїть Оксана Тесленко і у глибокій задумі дивиться на непривітливе море. Її батька, чоловіка і двох братів розстріляло Полтавське ҐПУ за тяжкий державний злочин, за те, що не бажаючи віддавати свою важку працю, спалили власний зібраний з поля хліб, порозбивали хліборобське приладдя і закликали селян іти за їхнім прикладом.

Її п'ятилітня донечка, пухкенька, весела Надя, колись пестунка і радість цілого жіночого коридору в Полтавській в'язниці, померла в Архангельській пересилці. Ніжна рослинка Півдня зів'яла в суворому повітрі Півночі, в голоді й нужді.

З невимовним страхом і болем притискає Оксана до висохлих грудей останню потіху і надію — маленького Андрія.

Посиніла від холоду дитина даремно відкриває голодні вуста…

Затуманеним від жалю поглядом сумно-довго вдивляється Оксана в дороге личко, міцно цілує його і, нахилившись над морем, розтискає руки.

Непорушними, застиглими очима слідкує, як розбігаються хвильки від місця, де крижана вода навіки заховала її останню радість-муку. (З оповідання матроса, бувшого комуніста, що служив тоді на тому пароплаві. Надивившись на знущання над українцями на Півночі, він виступив з партії і, повернувшись на Батьківщину, працював у Херсонському порту. Був арештований разом з матросами Дніпровської флотилії за відмову вантажити пшеницю на англійський та італійський пароплави. Оповідаючи в камері цю історію, він не знав, що Оксану я добре знав ще з Полтавської тюрми. Про численні випадки, коли матері вбивали на Півночі малих дітей, щоб вибавити їх від зайвих мук, мені не раз доводилося чути від затриманих утікачів з Півночі).

Аве, диктатор! Ти всемогутній! Ти зламав залізні закони природи! Ти засудив могутній інстинкт материнства! Ти примусив матір убити останню дитину! Ти чуєш глухі стогони і плач мільйонів, що гинуть від голоду, замерзають у безмежних просторах Півночі, бачиш страждання невинних, яких убивають твої посіпаки, і спокійно нахиляєш палець додолу.

Але для збудування твого соціалізму фізичного насильства замало. І ти робиш достойні подиву експерименти над людським духом. Натискаючи важелі складних державних механізмів, ти змушуєш мільйони обдурених обіцянками ситого і радісного життя, мільйони, які до глибини душі зненавиділи тебе і твою систему, з "радісним лицем" вітати і возвеличувати тебе і діла твої.

Скомплікованими (важкими для розуміння. — Ред.) операціями ти перетворюєш людей, гордих і правдивих, на боягузів і зрадників. У необмежене царство страху перетворив ти свої володіння; страху різнобарвного і всебічного, страху за життя, страху перед понурою Північчю, перед нуждою і голодом, страху за долю близьких, дорогих осіб. Як потворний іпокрит (ханжа, лицемір. — Ред.), вслизгується страх усіма щілинами в душі людей, роз'їдає їх і паралізує пориви протесту.

Закликаючи проти обману і зрадництва в цілому світі, ти увів у догму обман і зрадництво.

Іменем закону і права ти узаконив насильство.

Іменем свободи перетворив у безправних рабів мільйони селян, які повинні віддавати тобі свій важкий труд, залишаючись холодними і голодними.

Прикриваючи дійсність фіговими листочками революційних фраз, легендами про геройство й самопожертву, зразками "соціалістичної промисловості" для чужого ока, ти запровадив методи експлуатації м'язів робітників, яких не знає капіталізм.