У бій за волю

(Нікому й сказати!),

Бо вже й свої відцурались…

Одна лише мати

Ще заплаче старесенька…

О, Боже мій милий,

За що Ти караєш,

За що чорні злії хмари

На світ посилаєш?…

Хиба за те, що лихая

Година зродила?

Чи за те, що в нас з тобою

Кров горить єдина?

Чи за теє, може, юність.

Що люблю без міри

Рідний край, — степи козацькі,

Свій народ і віру?

Виростай же о, юносте,

Поки час і сила,

Поки сива неминучість

Голову не вкрила.