У бій за волю

А долю шиє Рідний край.

Та раптом сурма десь заграла.

Дитя проснулось. День воскрес!

Землиця з жаху задрожала…

Почувся голос із небес:

«Я дух стихії, голос волі,

Що встав із ран, з вогню боїв,

Я той, хто дав вам славу в полі

І розбудив із твердих снів.

Дитино моя, дар безмірний

Віддав тобі на радість я.

Рости, Мойсею непокірний

Поки живе душа твоя!

І щезло все. Лиш мати тихо

Плекала думкою спокій, —

Співана в пісні давне лихо,

Дитя-народ всміхався їй.

Абезь, 1955 р.

ВСЕ ЗАСНУЛО…

Все заснуло… Лиш голодні