Розділ «Анна Хома Репетитор»

Андрій підійшов до меломана впрост, витягнув йому з вуха одного навушника, коротко повідомив:

— Від тебе особисто — нічого! — і поставив навушника, звідки взяв.

Той кивнув на колонки, з яких потужно бив у барабанні перетинки інший сучасний хіт:

— Скільки можна то слухати!

— Рікі Мартін, — підтакнув Андрій. — У стерео — зовсім непогано. Але «Аеросміт» краще, — вказав він на плеєра на колінах у рудого.

Той скривив ув усмішці губи, виказуючи повну солідарність з Андрієвою позицією і лише потім збагнув, що той визначив групу «Аеросміт» всього за якихось кілька секунд, почувши її з навушника серед гуркоту інших звуків.

Він не знав, що Андрія добряче надресирував Славко, даючи на хвильку послухати певний твір після кількагодинних хіт-парадів, а відтак вимагав угадати виконавця. «Психологічний тренінг», — пояснював він.

— Володя, — простягнув руку рудий.

— Андрій.

— А «Емінем» слухаєш?

І тут народ заворушився. Восьмеро юнаків і дівчинка, яка підкреслено не звертала уваги на сторонніх, нашорошили вуха. Під їхніми поглядами Андрій почувався, як на перехресному допиті: не спіткнутися б, не втратити б те, що, так несподівано здобув. Хоча… хіба має значення, що про нього подумають ці шмакодявки з Остапом на чолі?

Хіба має.

— Реп? Не надто. «А-ха», «Еврісмікс»…

— «Світ Дрімс»? Піде.

Дівчинка зіскочила з канапи й підійшла до них. Бузковий колір їй личив. Так само як обтислий одяг. Навіть жуйка нічого не псувала.

— А я кайфую під «Роксет». Оля. Скрути трохи! — напівобернулась до Остапа, водночас подаючи Андрієві руку.

Остап слухняно приглушив звук. Андрій слухняно потис долоню. Делікатна. Але не слабка.

— Не хочеш прогулятися? — спитала вона, не відбираючи руки.

Фіолетова туш для вій, фіолетова помада. Приємна й цікава. Ще трохи — і все чоловіче населення цієї країни оголосить йому війну.

— Шкода, що я жонатий.