Розділ «Анна Хома Репетитор»

— Чому?

— Є в мене одна проблема, але не будемо про це…

— Ні, я хочу знати!

— Мене можуть виключити з інституту через один предмет, та тобі не цікаво…

— Цікаво! Що за предмет?

— Навіщо тобі?..

— Моя бабця працює у вашому інституті, і вона могла б замовити слово…

— Нівроку! Але ні, в жодному разі! Я не хочу…

— Зате я хочу. Вона дуже любить мене і бачить, яка я нині щаслива. Вона не зможе мені відмовити в такій дрібниці. Що за предмет?

Закінчується тим, що вона обіцяє переговорити з бабунею, а він обіцяє завтра прийти.

Завтра закінчується семестр. Завтра підходить до кінця вся ця історія.

Того вечора Олена Іванівна засинає швидше, ніж завжди, й Іра не встигає передати їй прохання коханого. Зранку Олена Іванівна раніше, ніж будь-коли, виходить з дому.

Іра йде до бабусі на роботу. У коридорах кафедри — юрби студентів із заліковками. Останній день семестру. Останній день шаленства.

За поворотом вона чує знайомий голос:

— Нарешті мені ця клята кафедра перестане снитися.

І чомусь кам'яніє.

— Справді?

— А ти думаєш, я даремно марудився з її онучкою? Цілий тиждень, між іншим!

— Ну, і як онучка?

— Все хочеш знати! Головне, що стара відьма для любої Іринки гори зверне.