Розділ «1»

Повірите, дівчонки, — я всю ніч прокрутилася, не могла заснуть. Все думала: шо я не так сказала? Шо я не так зробила? А на ранок надумала: нада проконсультірувацця у Брігадіра. Я ж должна готувать себе до замужества!

Сказано — зроблено. Прихожу я в кантору і кажу:

— Слухай, Павло Миколайович, давай собі інтім устроїм!

— Давай, Галько! Я ж усігда готовий!

— Е, ні, — кажу. — Я хочу настоящий інтім. Зі свічками, під Чайковського, на білій кружевній постелі!

Брігадір подивився на мене якось странно і спитав:

— А де я тобі усе це возьму, Галько?

— Де хочеш, там і бери!

Тепер вже я озадачила його.

На полі на нього даже не глянула. Хотіла помучить його. Шоб побольніш було. Надвечір він не видержав. Десь щез, а потім знову появився.

— Галько! У мене всьо готове: і біла і постель, і свічки — в церкві купив, і Чайковський — у Мумрікова одолжив.

— А мамка ж твоя де?

— В район одправив, у кіно. Дав грошей на тухлі. Вона не скоро буде.

«Значить, любе», — подумала я, і так пріятно стало!

Канєшно, дівчонки, у цьому інтімі були і свої недостатки. Хата ж у нього — в центрі села, на виду. Треба було пробирацця городами. Поки добралася до нього партізанськими тропінками, то вже пошти перехотіла всякого інтіма.

Правда, Брігадір прийняв мене дома харашо. Не пожлобився. І хлібець, і сальце, і ковбаска, і кетчуп, і горюче. Ну, словом, випили ми, закусили, і пора і вже інтім начинать. Запалив він свічки, включив Чайковського. Я лягла на білу постель з кружевами, лежу і жду. А він став надо мною і витріщився, як бугай.

— Шо такоє? — питаю.

Брігадір увесь покраснів, потім побілів, потім посинів, а потім признався:

— Не встає!

— То шо ж робить? — кажу.