Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

Із дерева знання з намови сатани,

І світ одкрився їм аж до самого споду.

І досі спізнають Адамові сини

Ту правду, що в словах шукає явини,

І в мові Божий дух приходить в дух народу.

2003

Старий був Авраам, та дівчину Агар

Любив — його пекла жага непощадима.

Все бачила жона ревнивими очима,

Суперницю свою вела на той пожар.

І слухала вона, сховавшись за дверима,

Як сходяться вони — рабиня і владар,

Як стогне муж її, немов несе тягар,

І помсти прагнула вся плоть її незрима.

Коли в її раби вродилося дитя,

Їх виставили геть — в жахну пустелю з дому,

Та гнаних врятував Господь од умертя.

Постав новий народ з гріховного розлому,

І війни почались, і перейшло в судому

Всієї людськості помстливе почуття.