Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

В твого ума брудні і потайні околи.

Рабиня? Служниця? Ні, пане мій, вона —

Володарка твоя, несхопна і страшна,

Тобою створена, божественний Глаголе!

2000

Поклич до себе світ на поле Інтернету,

Прийде сумний Тарас, і Данте, і Бодлер,

І з'являться раби, прикуті до галер,

Монархів профілі, обернуті в монету.

Поклич святих повій із династичних сфер,

І поміж них знайди бліду Антуанетту,

Що йде на ешафот, скажи їй по секрету,

Що ти її любив, допоки сам не вмер.

Екран комп'ютера — душі твоєї надра,

Де іскри золота поглинула руда,

Скотилися на них журби залізні ядра.

Ти бачиш, як в землі тече сліпа вода,

Як відкриваються твого життя чуда,

Як прагне палива твойого серця ватра.

2003