Розділ 3 Кер-Маґні

„Тиран! Рабовласник!“ — обурилась Інна.

„Аж ніяк, дорогенька. Я лише переконаний прихильник моногамії“.

„Та невже?!“ — глузливо відповіла дружина.

„Ні, справді, — наполягав я. — Відтоді, як ми разом, мені й на думку не спадало стрибнути в гречку“.

„Охоче вірю. Бо знаю, що тобі пощастило — ти зустрів мене…“

„Мою принцесу…“

„Атож. А якби не зустрів? Якби одружився з іншою?“

„Ну… не знаю. Чесне слово, Інночко, я навіть не уявляю, як би жив з іншою жінкою. Це… це було б жахливо!“

Інна лагідно всміхнулася мені:

„Я теж кохаю тебе, Владику. Я така щаслива, що ми знайшли одне одного в цьому великому світі“.

Я ніжно обійняв дружину й тільки-но зібрався поцілувати її, аж це пролунав тихий, можна сказати, делікатний стукіт у двері. Я хотів гукнути: „Хвилинку“, але Інна випередила мене.

— Whoel! — сказала вона вголос, а вже подумки зачудовано додала: „Владику, це ж означає „зачекайте!“

„І справді“, — сказав я, поспіхом натягуючи халат.

„Але звідки ми знаємо?“

„Спитай у Леопольда. Знаємо, і квит“.

„Дивина та й годі… — Інна зітхнула. — Та ну його до дідька! Останнім часом з нами стільки відбувається, що просто не встигаєш всіх див помічати, не те, щоб замислюватись над ними. Аніж даремно ламати голову, краще давай знайомитися з тутешніми мешканцями“. І вголос промовила:

— Kommez, — що означало „заходьте“.

Двері відчинились, і до спальні ввійшла опасиста літня жінка, одягнена як акторка, що грає роль служниці в історичному фільмі про часи середньовіччя. Але трималася вона цілком невимушено, без натяку на якусь гру; з першого ж погляду було зрозуміло, що це вбрання (може, не завжди таке новеньке й охайне, як оце зараз) — її повсякденна одіж, і ніяка вона не акторка в ролі служниці, а справжнісінька служниця.

Жінку супроводжував гарненький хлопчик років чотирнадцяти, одягнений як паж, і, найпевніше, він справді був паж. Його збентеження почасти пояснювалося нашою присутністю, та, мабуть, ще й тим, що він звик до простішого вбрання і в цих святкових шатах почувався скуто й незатишно.

Жінка тримала в руках тацю зі столовим прибором на дві персони, кількома продовгувастими блюдцями з різними закусками, а також укритою пилом закоркованою пляшкою.