— Мені так прикро, Алісо. Я сама не тямила, що робила. Я вчинила підло… підступно… Пробач мені, зайчику, пробач…
І вона почала вкривати Алісине обличчя палкими поцілунками. Аліса трималася недовго й у відповідь стала цілувати мокре від сліз Джейнине лице, а коли їхні губи зустрічалися, то вже довго не могли розімкнутися.
Згодом Аліса стягла з Джейн сорочку й обцілувала її груди. Аж раптом дещо згадала, швиденько зіскочила з ліжка, підбігла до вхідних дверей і замкнула їх на засув. Потім скинула з себе сукню і повернулась на ліжко до подруги. Джейн усім тілом пригорнулася до неї.
— Ах, Алісо! Мені так бракувало тебе всі ці місяці! Я так сумувала за тобою!
— Я теж сумувала, — відповіла Аліса. — Але ти сама винна, дурненька моя.
— Так, я дурненька, — погодилася Джейн. — Я сама в усьому винна… Люби мене, зайчику. Я так хочу тебе…
Дівчата довго кохалися, лише час від часу зупиняючись на хвильку, щоб перевести подих, а потім знову поверталися до пестощів. З Марікою в Аліси так не виходило, вони мусили робити тривалі перерви для відновлення сил. Порівняно з Джейн, Маріка була надто вибуховою й темпераментною, вона прагнула щосекунди отримувати максисимум насолоди, тоді як Джейн зазвичай воліла розтягнути задоволення, смакуючи його невеликими порціями. Проте це аж ніяк не означало, що з Марікою було гірше, ніж із Джейн, чи навпаки. Алісі було надзвичайно добре з ними обома, і вона охоче підлаштовувалася під них…
Під час однієї з таких коротких пауз Джейн раптом запитала:
— От скажи, тільки чесно: невже Маріка краща за мене?
Аліса повернула голову й подивилася їй в очі.
— Саме зараз, коли ти зі мною, мені здається, що ти краща, — відповіла цілком відверто. — А коли я з Марікою — здається, що краща вона.
— І ти ніяк не можеш порівняти нас?
— Вас неможливо порівняти, сонечко, — сказала Аліса, погладжуючи рукою її живіт. — Ви дуже різні, але я люблю вас обох. Зрозумій це і навчись сприймати мене такою, яка я є. До того ж, тепер у Маріки є Кейт, а я… і ти… коротше, тепер ми разом. Можеш вважати, що ти перемогла.
Джейн зітхнула:
— То ось він який, смак перемоги! Щось багато в ньому гіркоти… Не дуже приємно почуватися запасним варіантом.
— Не бери дурного в голову. Ти не запасний варіант.
— Гаразд, тоді я просто друга. Цього ти не можеш заперечувати. Хоч там як, а коли я поставила тебе перед вибором — я чи Маріка, ти обрала Маріку. Все-таки ти любиш її дужче. — Джейн помовчала. — Ці чотири місяці були найгірші в моєму житті. Я ніби здуріла, загуляла так, аж чортам соромно стало. Спала з усіма дівчатами, які лишень погоджувались на це, зваблювала тих, що вагалися… А потім ще й Кейт… Боже, що я накоїла!…
— Ти каєшся? — запитала Аліса.
— Просто зараз, цієї миті, каюсь. Він бо ж мій брат, ми з ним не можемо жити, як чоловік та жінка, це й справді проти природи… Але я думаю так лише тому, що ти зі мною. Мені добре з тобою, я щаслива і хочу тільки одного — щоб ця ніч не закінчувалася, щоб ми завжди були разом.
Аліса ніжно поцілувала подругу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Заборонені чари» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта ДРУЗІ ТА ВОРОГИ“ на сторінці 54. Приємного читання.