Розділ «Частина четверта ДРУЗІ ТА ВОРОГИ»

„Алісо…“

„Ми вже не слухаємо,“ — заспокоїла її вона.

„Я це відчула.“

„І зайвого я не записала.“

„Дякую…“ — Маріка замовкла, в її думках бринів розпач. — „Це так жахливо!… Так жахливо…“

„Розумію, рідненька. Дуже співчуваю тобі.“

„Я просто не знаю, що робити…“

А от Аліса знала. Як і сер Генрі, вона відразу зрозуміла, щó далі робитиме Маріка. Та й, власне, сама Маріка вже наважилася — просто поки не визнала цього перед собою.

„Як би ти не вчинила, я на твоєму боці,“ — сказала їй Аліса. — „І твій батько теж. Знай це.“

„Я знаю. І дуже ціную…“ — Ще одна пауза. — „Добре, Алісо. Передай запис Раді, а Стенові скажи, що я… що зараз у мене особиста розмова з Кейтом про наше майбутнє… І сьогодні не приходь до мене… Наглянь за Джейн, гаразд?“

Аліса не встигла відповісти — зв’язок урвався.

Поки вони розмовляли, сер Генрі вже встиг вийти. Звичайно, не до вітальні, де зараз були Маріка з Кейтом, а в коридор. Аліса ще трохи затрималася, щоб переглянути вміст кристалу і переконатися, що перестала його записувати після Марічиних слів „а ти, Кейте, ще трохи затримаєшся — маю до тебе одну розмову“. Після цього подалася до розташованих поверхом вище королівських покоїв — там на неї мали чекати Стен, Флавіан і Стоїчков.

Як виявилося, чекали тільки перші двоє. А Стоїчков, отримавши від сотника Котятка скриньку з Ключами, мабуть, поквапився до Зали Дванадцяти, щоб продемонструвати пристрої Послідовників іншим членам Ради.

Коли Аліса ввійшла, Стен за звичкою зміряв ласим поглядом її струнку постать, яку напрочуд вдало підкреслювала темно-синя сукня довжиною до колін. З поваги до місцевих звичаїв Аліса вирішила відмовитися від таких любих їй штанів, але й не збиралася цілком переходити на тутешнє вбрання — хай навіть дуже гарне та розкішне.

— Де Маріка? — запитав Стен.

— Де кристал? — одночасно з ним озвався Флавіан.

Аліса передала кристал Флавіанові і сказала:

— Все записалося нормально. А ви боялися. — І вже до Стена: — Маріка якраз повідомляє Кейтові, що ти дав згоду на їхнє одруження. Хочеш приєднатися до них і благословити майбутнього зятя?

Стен якось невизначено знизав плечима, а Флавіан нетерпляче смикнув його за рукав.

— Ну, ходімо вже! Рада нас зачекалася.