Розділ «Частина четверта ДРУЗІ ТА ВОРОГИ»

— Нічого, — поспіхом відповів Кейт. — Нічого смішного, просто виникло непорозуміння. Ми не маємо жодної магічної сили. Її не має ніхто з Послідовників.

— Як же так? — недовірливо перепитала Маріка. — Хіба ви не чаклуни?

— Не більше, ніж інші люди в нашому світі. На відміну від вас, ми не володіємо якоюсь особливою силою, що міститься в нас самих. Вся наша сила — в наших знаннях.

— В яких знаннях? Звідки вони?

У думках Кейт давно підготувався до цього запитання, тому відразу почав розповідати Маріці про високорозвинену стародавню цивілізацію, що існувала в іншому, нині втраченому світі, і три з половиною тисячі років тому загинула з невідомих тепер причин. Він розповів про те, як невелика група вцілілих після Великої Катастрофи представників тієї цивілізації, котрих потім назвали Попередниками, переселилася в їхній світ і вкорінилася серед місцевого населення; як Попередники передали своїм нащадкам знання, які ще могли передати; як згодом ці нащадки створили таємну організацію Послідовників, покликану зберегти стародавні знання для майбутнього; як Послідовники з покоління в покоління втрачали спадок пращурів, а проте зуміли зберегти деякі крихти з нього; як в останні два-три сторіччя загальний рівень науки та техніки дозволив зупинити подальшу втрату знань, а відтак почався зворотний процес — їх розвитку, систематизації, відновлення доти втраченого…

Маріка слухала його, мало не роззявивши рота від безмежного подиву. Кейт розумів її розгубленість: вона, либонь, уявляла Послідовників якимись чудовиськами, на зразок тутешніх друїдів, а насправді виявилося, що Конорам протистоять звичайні люди — але люди, озброєні досвідом і знаннями високорозвиненої технологічної цивілізації.

— Отже, — повільно мовила Маріка, — ваша магія насправді наука, наука далекого майбутнього?

— Саме так, — сказав Кейт.

— І всі Послідовники — прості люди?

— Ну, не зовсім прості, серед нас зустрічаються справжні генії, на зразок Смирнова, але… З вашого погляду — так, ми прості люди.

— А хто такий Смирнов? — чомусь зацікавилася Маріка.

— Куратор наукових проектів, — відповів Кейт. — Видатний учений, фізик, хімік, математик, електронщик — коротше, універсал. Теоретик і практик. Він не спадковий Послідовник, його завербували, коли він навчався в університеті. Це стало великим надбанням для Послідовників і такою ж великою втратою для решти людства. Алекс Смирнов цілком міг стати другим Ейнштейном. — Кейт посміхнувся. — Він навіть на скрипці грає, як старий Альберт. І, на Джейнину думку, грає просто чудово.

Маріка з якимсь дивним виразом поглянула на Джейн.

— Що ж, ясно… А як ви відкриваєте портали?

— Також з допомогою стародавніх знань. Власне, й самі портали є технологією Попередників. Вірніше, примітивізацією цієї технології до рівня, який змогли осягнути Послідовники.

— І ми теж, — додала Маріка. — Мені відома історія про те, як Фарґас МакКой розгадав секрет порталів. Проте ми для керування ними застосовуємо чари.

— А в нас є спеціальні пристрої, що називаються Ключами, — пояснив Кейт. — Наші мають лежати в тій скриньці. Зовні вони схожі на мобільні телефони. Домул Антоніу Кирте відібрав їх у нас, запідозривши, що це якісь чаклунські амулети… Гм. У певному сенсі він мав рацію.

Маріка відкрила скриньку й видобула звідти обидва Ключі.

— А я думала, що це просто телефони, — сказала вона, з чого Кейт зробив висновок, що перед їхньою зустріччю Маріка оглянула вміст скриньки. — А це, як я розумію, — вона взяла шокер, — не просто кишеньковий ліхтарик. Відчуваю в ньому забагато енергії. Це зброя?

— Атож, — підтвердив Кейт. — Шокер. Паралізує нервову систему людини. Головно периферійну, але й центральній дістається добренько — вистачає, щоб на кілька годин позбавити тями.