Розділ другий Експедиція

— Капрала Елісон Тернер з інженерної служби?

Ага! Отже, він знає. Все знає… Ну, певна ж річ, він мусить усе знати.

— Так, сер. Саме вона.

— Ясно, ваша подруга. Але не ваша дівчина. Пам’ятаю, ви сказали, що просто живете разом.

Я відчутно зніяковів.

— Ну, тоді я не зовсім точно висловився. Ми просто…

— Інтимні подробиці мене не цікавлять, суб-лейтенанте. Ситуація зрозуміла. У вас є подруга, колишня однокурсниця, і ви просите зарахувати її на міце Гарсії. Так?

— Ну… не зовсім. Я лише прошу випробувати її. Дати їй шанс, який ви дали мені.

— Ви вважаєте, що вона впорається? Вона так ж обдарована, як і ви?

Питання було вкрай незручне для мене і певною мірою провокаційне. Але я вирішив не викручуватися і чесно відповів:

— Ні, сер, капрал Тернер не така обдарована. Я не обіцяю від неї ніяких див. Проте вона дуже талановита, гарно підготовлена і з часом…

— Отож-то, що з часом, — урвав мене Павлов. — З нею треба працювати. А ми не беремо стажистів.

— Керівництво Корпусу вирішило взяти одного, — нагадав я. — За експериментальною програмою. Але зі мною не вийшло — ви зарахували мене штатним пілотом без стажування.

Павлов ледь помітно всміхнувся:

— Таки знайшли зачіпку, га? У винахідливості вам не відмовиш. Але чому ви просите саме за Тернер? Вона що, була кращою на курсі після вас?

— Ні, були кращі за неї. Проте їх немає на борту „Маріани“.

— Це лише відмовка, суб-лейтенанте. Скажіть відверто: чи попросили б ви за когось іншого?

— Навряд, сер. Дуже сумніваюся.

— Отже, все зводиться до вашої близькості. А вам не здається, що це несправедливо?

В думках я погодився з ним. Звісно, це несправедливо. Зі мною в коледжі навчалися і здібніші за Елі хлопці та дівчата. Більшість із них були пов’язані угодами з цивільними космічними компаніями і зараз проходять стажування на пасажирських або вантажних кораблях. Кілька випускників, що опинились у такій самій ситуації, як я, записалися до військового флоту. І лише Елі була така дурна, щоб піти працювати за супутною спеціальністю.