Розділ 8 Будні

— Ну, ці розмови я чув не раз. Навіщо нам космічна експансія, коли ми захрясли в турботах’ про планети Системи!.. От здійснимо свої внутрішні завдання, тоді й подумаємо про зірки… Так?

Богданов наткнувся на іронічний погляд начальника відділу.

— Приблизно так. Якби ми не експортували в космос оці свої нерозв’язані внутрішні завдання… А то що виходить: ще на Землі не знищено повністю сліди капіталізму, а вже вони появляються за десятки світлових років од неї! — Керрі журно посміхнувся. — Експорт байдужості.

— Що?

— Експорт байдужості — як каже Станіслав. Ти ж знайомий з його теорією.

Богданов махнув рукою.

— По-моєму, можна вже вважати доведеним, що поява Ока — наслідок цього ж таки експорту. Станіслав, на жаль, не помилявся.

Вони зустрілись очима, помовчали. Потім Богданов ледь чутно сказав:

— Отже?..

— Отже, за тобою керівництво експедицією. Якщо все так, як пропоную я, “благодушний” Керрі Йос, то боятись Ока не слід, просто, за порадою Морозова, треба серйозно подумати про космоетику.

— Коли старт?.

— На початку лютого. Зараз переглянемо склад учасників і комплектування, тільки спершу викличемо Бруно.

Йос торкнув сенсор селектора і наказав викликати експерта технічного сектора Бруно Осиніго.

— До речі, — згадав Богданов, — а яким чином стало відомо, що експедиція “Орла” зустріла “дзеркала”? Як правило, розвідники не надсилають ТФ-повідомлень про виконану роботу — обмежені енергетичні ресурси.

— Знаю, але “Орел” усе-таки надіслав повідомлення через три місяці після старту — від проміжної бази “Дракон-два”.

— Значить, у них щось трапилося.

— Судячи з повідомлення, — хмуро проказав Керрі, — життя на відкритій ними планеті не дуже гостинне до прибульців.

— Істотне доповнення. І “дзеркала” вони, звісно, помітили не одразу…

Начальник відділу пильно глянув на Богданова.

— Ну-ну…