Розділ «Відділення друге «Сувора українізація»»

– Мало свідчень сприйняття її творчості у світі. Локальний варіант.

– Чорнобиль!

– Приймається.

– Борщ, вареники, сало…

– Знущаєшся?

– А чому б ні?

– Ансамбль Вірського, хор Верьовки, шаровари, бігунець, голубці, розножка, оселедець, шабля…

– Знущаєшся?

– А чому б ні?

– Ще забула київське «Динамо».

– Приймається. Отже, що маємо у беззаперечному підсумку: Шевченко, хата-мазанка, Приймаченко, борщ, сало, ансамбль Вірського, київське «Динамо» ну, і Чорнобиль. Згодна?

– Приблизно так.

– От і вимальовується портрет конкретного селюка, і портрет України як аграрної нації. А звідси всі комплекси і поневіряння. Бо Європа – це міська культура, міська традиція. Висновок: хочеш бути модерним, здійснити цивілізаційний прорив – твори міську культуру. Геть від села, геть від шароварів! Бо інакше – милий, наївний, красивий, інколи жорстокий і незрозумілий, але абориген, варвар. Вирок остаточний і оскарженню не підлягає!

– Ти антиукраїнський покидьок. Москаль! Малорос!

– А що робити? Москаль чи малорос теоретично живуть у кожному з нас. Усі ми роздвоєні, принаймні ті, що живуть у центрі та на сході. Це лише зараз починається боротьба за Україну. Всередині кожного з нас живе Європа і Азія, тиранія і демократія. І від кожного з нас залежить, за яку нитку потягнути, який шлях обрати.

Свобода передбачає відповідальність, рабство – сліпу покору, Європа передбачає законність, Азія – її відсутність. Допіру на наших теренах перемагав азійський варіант. Але ж так хочеться бути Європою. Проте аргументів для відродження СРСР повно. Варто тільки подивитися фільм про героїчну оборону Сталінграда і побачити обличчя блокадних ленінградських дітей, а потім почути питання: а де ж були у 1943 році союзники з їхнім другим фронтом? І все – Америка, хитре жидівське царство, Європа – одвічні демократичні слабаки. Ось кадри солдатиків, що йдуть, сьорбаючи на ходу з котелків кашу, політрук з наганом у руці веде роту в атаку, сиві ветерани з грудьми, увішаними орденами, і закадровий текст: «Ми б перемогли фашизм і без Америки, і без союзників». І вже віриш, що так і було б.

Дарма, що за ленд-лізом у СРСР було поставлено військової техніки більше, ніж випущено за роки війни. Дарма, що три роки радянська армія і населення харчувалися американськими пайками. Дарма, що бився увесь світ в Африці, Північному Льодовитому океані, на Філіппінах і тихоокеанських атолах з Німеччиною і союзниками. Про це – ані мур-мур.

Тільки Радянський Союз врятував світ і ніхто інший. Ключевський, Карамзін, їхні послідовники – імперські брехуни та перевертні – зробили свою справу. Чотириста років великодержавної імперської пропаганди не минули дарма. Татаро-монгольський улус під назвою Московія привласнив, перекрутив, спотворив нашу історію, намагаючись зробити з України одвічного васала. Тільки зараз і відмиваються замулені сторінки нашої справжньої історії, тільки зараз і народжується нова Україна. А от чи народиться? Це питання.

– Так хто ти? Раша, Юкрейн?

– Поки що – мен постсовєтікус. Ай ем нот риал Юкрейніан. Бат ай ем нот Раша! Це я знаю чітко. Але колись прийде час, і люди будуть пишатися тим, що вони українці!