Розділ «Відділення перше «Лагідна українізація»»

Пісня одинадцята

Стоїть верба поблизу лісу

– Є у мене один друг, якого я люблю називати «русифікована київська падлюка», Антін Мухарський. Може, знаєте такого? – питає Лютий у публіки. – Він ще колись пральний порошок рекламував: «Ви ще не в білому? Тоді ми йдемо до вас!» Такий собі абсолютно попсовий чувак, типу шоумен, телеведучий… (Сміх у залі.) Нас часто плутають. Кажуть: «Ви чимось схожі». Проте ми абсолютно різні. Він народився у Києві, я – у Стриї. Я – незайманець, одружений виключно на науці й музиці. У нього ж купа дітей і дружина, що публічно називає чоловіка «націонал-фашистом». Нічого не вдієш: бачили очі, що купували, або, як кажуть: «Матимеш гарну дружину – будеш щасливим. Матимеш погану – станеш філософом».

Оце Мухарського, здається, потягло у філософію. Помудрішав, порозумнішав, почав книжки писати, мистецькі проекти робити. А кілька років тому надіслав мені на Фейсбук-сторінку листа. Пише: «Пане Оресте, я дуже поважаю вашу творчість і, наслідуючи ваш приклад, днями українізував Пушкіна. За цей вірш дружина вигнала мене з дому. Ви його продивіться і, якщо ваша ласка, беріть в репертуар, читайте зі сцени. Буду дуже вдячний за відповідь». Я прочитав. Дійсно непоганий вірш, то чому б не прочитати? Але, увага! Тут маємо ще один сюрприз.

Не знаю, як у ваших містах, але в моєму рідному Стриї навіть затяті бандерівці таксисти і маршрутники слухають по радіо Григорія Лєпса. Я їм кажу: «Фаріон на вас нема! Ну хіба не розумієте, що спершу слухаєте Лєпса, потім Газманова, потім гурт Любе», а потім приходить Гіркін з автоматом і каже: «Тут руская зємля. Тут рускіє пєсні поют!». Але все одно слухають, кажуть: «Бере за душу!» Ну добре, раз так, спробуємо виправити ситуацію. Отже, вірш Олександра Пушкіна «У лукомор’я дуб зєльоний», українізований Антіном Мухарським під назвою «Стоїть верба поблизу лісу», виконує професор антропології Орест Лютий у супроводі української бандури, що грає мелодію до пісні Григорія Лєпса «Рюмка водкі на столє»! (Гомеричний сміх у залі.) Орест читає:

Стоїть верба поблизу лісу,

У стрічках вся – така краса!

Довкола ходить кіт-гульвіса,

І коїть справжні чудеса.

Піде праворуч – сонце сходить,

Ліворуч піде – враз мороз…

В лісу кацапи зачаїлись,

І кожен другий – малорос!

Плекають наглую надію

Красуню-вербу ізвести:

Спилять, спалить, а прах розвіять,

З ними «тітушки» і менти.

Та кіт муркоче: «Хуй вам в рота!»,

Скоріш удавитеся ви,

Ніж вчините оту мерзоту,