Розділ «Частина II»

Вони мчали вперед, розганяючи темряву світлом фар, і Стефан востаннє озирнувся назад, у ту пітьму, яку вони залишали за собою. Він розмірковував лише секунду, і його відповідь була твердою та рішучою:

— Ні.

Ним заволодів спокій.

Епілог

Він дотримав своєї обіцянки — жодного слова, пов’язаного з Маренівкою, так і не було надруковано. Коли минув час, і все, що сталося, почало здаватися їм лише страшним сном, єдине, що продовжувало нагадувати про ті жахливі події — записи в його ноутбуку і ледве помітні шрами на шиї Марини. Коли дружини не було вдома, Стефан довго сидів і продивлявся той матеріал, який він зібрав у селі. Щось ворухнулося в його душі, якесь нечітке бажання продовжити справу, і, не дивлячись ні на що, закінчити книгу… але він був непохитний. І без жалю зітер усе.

— «…і будуть понищені», — ледь чутно зірвалося з його вуст, і він посміхнувся, коли рядки речень зникли з екрану.

А якщо іноді серед ночі Стефанові здається, що хтось тихесенько стукає у шибу, він не підводить голови.

КІНЕЦЬ.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!