Розділ «Частина 1»

Глибинка

— І хто тобі таке сказав? — продовжував допитуватися той.

— Один водій з сусіднього села.

Семен виплюнув налиплі на язиці крихти тютюну. Не поспішав із відповіддю.

— Люди багато чого кажуть, але не всім можна вірити, — промовив нарешті. — Хоча тут вони праві. Ти, здається, непоганий хлопець. Недурний, хоча й з міста. Я не хотів би розповідати все це чужинцю, але ще більше не хочу, щоб ти ходив селом і розпитував про це інших. Тому краще я сам розкажу тобі дещо.

Стефан здогадався, що зараз почує якусь «фірмову» страшну легенду і сам не повірив, що йому так пощастило. Що ж, у нього є шанс витягнути зі свого родича все, що той знає, поки ще не встиг протверезіти, і такої можливості не можна пропустити. Приготувався уважно слухати, а його погляд несподівано зупинився на тому місці, де з-за дерев визирав дах тієї самої покинутої хатини.

— Я знаю, — розв’язно заявив Семен, нахиляючись до нього. — Ви, письменники, не вірите ні в Бога, ні в чорта. Ви переконуєте людей у тому, над чим самі смієтеся. І тільки скажи, що це неправда.

— Не розумію, про що ти, — він все ж мав визнати, що той влучив точно в ціль. Так, є такий грішок, і Стефан неодноразово його у собі помічав. Він ніколи особливо не замислювався, а чи могло б насправді трапитися те, про що він писав. Ти маєш бути нейтральним, якщо хочеш, щоб твоя уява запрацювала на повну силу.

— Все ти розумієш, — розтоптавши недопалок, Семен запалив нову сигарету. — Ти думаєш, що в таких селах живуть повні дурні, які тільки тим і займаються, що вигадують різні історії про нечисту силу. Так чи ні?

— Взагалі-то я не зовсім так на це дивлюся…

— Але справа від цього не міняється. Я ж тебе наскрізь бачу. От скажи чесно: чого ти приїхав сюди? Ти ж знав, що старий Матвій давно помер. То чого ж тоді? Може, ти й раніше щось чув про все це, га?

— Можливо, — ухильно відповів Стефан.

— Ти стояв і дивився на ту стару хату, коли я тебе побачив. Що тобі відомо про неї?

Він довго вагався, чи варто знову ворушити минуле. Зрештою, це було лише видіння, і нічого більше, хоча, звичайно, в Семенових очах воно набуде зовсім іншого змісту. Так само, як і для діда Матвія тридцять років тому.

Трохи порозмисливши, Стефан все ж таки зважився.

— Я був тут лише один раз, — почав він. — Мені тоді було сім років. Батьки привезли мене до діда, і поки вони сиділи в хаті, я вирішив полізти туди на розвідку. І мені тоді здалося, що я побачив дещо…

Він у скороченому вигляді переповів ту ж історію, яку розповідав дружині, опустивши лише опис того жаху, коли йому здалося, що стариган у труні хоче схопити його.

Стефан не хотів, щоб у його родича склалося враження, нібито він вірив у все це. Проте відчув, що тут, на самому місці пригоди, звідки він навіть міг бачити силует таємничого будинку, вся ця історія видається ще більш зловісною.

Коли він закінчив, Семен сказав:

— Ця хата стоїть порожньою вже років із сорок — відтоді, як загинув старий Данило.

Щось з’явилося на мить в його очах і відразу зникло.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Глибинка» автора Шевченко Олександр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 1“ на сторінці 15. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи