— Хай тільки спробує.
Це вже був відвертий і перший за ці два тижні нового порядку в школі вияв непокори директору.
— Денисе, вийди! — швидко викрикнув Максим. — Вийди геть з класу! Ти всім заважаєш!
— Ось, значить, як... — несподівано тихим голосом промовив Черненко. — А як не вийду?
— Я тебе виведу. Принаймні, спробую. Краще не доводь до цього, зрозумів?
Що коїлося в головах обох друзів, не знав ніхто. Але Денис Черненко, не дочекавшись, поки Максим Білан у своїй червоній пов'язці підійде до нього і спробує вивести з класу за руку, рішучими кроками вийшов, грюкнувши за собою дверима.
— Ось так, — задоволено сказав Плазун. — Сідайте. Почнемо урок.
11. Бойове хрещення
Усі вихідні Максим просидів удома.
Попросив батьків не кликати його до телефону, пояснивши тим, що не дуже добре почувається, втомився. Мама зрозуміла це по-своєму: цієї осені після шаленої літньої спеки раптом різко похолодало. До того ж підлітки у перехідний період надто вразливі до осінньої депресії, яку навіть не всі дорослі здатні нормально перенести. Тому хлопця справді не чіпали.
У понеділок Білан як активіст Групи залізного порядку рано вийшов на своє перше чергування — ловити тих, хто запізнюється на уроки. На його щастя, цього разу вже ніхто не запізнився. Вчасно прийшли навіть Денис з Оксаною. Перед входом вони, явно домовившись, блазнювато розшаркувалися, пропускаючи одне одного уперед. Максим проковтнув це мовчки.
Так само мовчки сприйняв бойкот, неофіційно оголошений йому в класі. Насправді заклику не розмовляти з Біланом не прозвучало — просто з носієм червоної пов'язки ніхто не привітався. А його місце на задній парті демонстративно зайняли Ігор Сіряк та Коля Раппопорт, які до того часу сиділи спереду. Вийшло так, що на передній парті, просто перед учительським столом, на самоті мусив сидіти зрадник.
Білан і це проковтнув. Він готував себе до цього цілих два дні.
Те, чого хлопець чекав, сталося на великій перерві. Він саме ходив з напарником, Стьопою Хімічем з восьмого «Б», по коридору другого поверху між крилом старших і крилом молодших, коли із-за рогу просто на нього вийшов Вова Завгородній.
— Відійдемо, — неголосно мовив він.
— A... — Білан озирнувся на Стьопу.
— Сам погуляє. Тут уже давно спокійно нашими спільними зусиллями, ги-ги. Давай, іди сюди.
Завгородній відвів новобранця до вікна, для чогось роззирнувся на всі боки.
— Значить, з нами тепер? — почав здалеку.
— Не знаю, — чесно признався Максим. — Я за порядок і за те, щоб не крали. А з вами чи ні — інше питання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Колекція гадів» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Андрій Кокотюха Колекція гадів“ на сторінці 90. Приємного читання.