Розділ «Андрій Кокотюха Колекція гадів»

— Виступаєш, здається, ти, — втомлено відповів Білан.

— Тобі щось не подобається?

— Мені все подобається, — Максим витримав паузу. — Крім, звісно, історії, яку ти мені розказав. Давай краще про це поговоримо, сваритися потім будемо.

— Та не сварюся я з тобою!

— Не сваріться, хлопчики! — Оксана повернулася з закипілим чайником.

Заваривши чаю кожен у своїй чашці, учасники наради розсілися де кому зручно. Максим — у кріслі.

Денис — на дивані. А Тіна, як митець, проігнорувала диван, всівшись з чашкою просто на підлогу.

— Поїхали, — почав Максим. — Що ми маємо? Нового директора школи на прізвисько Плазун. Неприємний, але ж не дурний чоловік.

— Навіть дуже недурний! — вставила Оксана-Тіна.

— Ага. У загальних рисах ситуація виглядає так. Вова Завгородній навесні намагався вкрасти Золотий кубок, щоб розплатитися з боргами за ігрові автомати. Ми з Денисом взяли певну участь у тому, щоб цього злочину не сталося. На якийсь час чемпіона школи якось було затерто в куток — відповідно до спільних домовленостей. Тепер, коли влада в школі помінялася і ліберального[11] Шефа змінив диктатор Плазун, душа якого у чомусь споріднена з душею нашого Вови, він знову відчув себе на коні, в центрі уваги. Отримавши певну владу над усіма нами, він вирішив скористатися нею не лише для поновлення втраченого авторитету, а й для помсти. Таким чином, Денисе, він влаштовує провокацію: підмовляє цього явного придурка Юру Балабана, аби він зробив так, щоб ти затримався по дорозі до школи, зупинився і на цілком, так би мовити, законних підставах був затриманий, доставлений до кабінету директора та принижений відповідним чином.

— Він стежив за мною. А я проклацав, — зітхнув Черненко.

— Між іншим, Максе, цей Балабан — реальний нікчема, — знову втрутилася Оксана. — Просто нормальні люди, тим більше з сусідніх класів, не звертають на нього уваги. А ми його досить добре знаємо. Тому коли він вибрикнув зранку на Дениса, я здивувалася спочатку. Потім хотіла застерегти, щоб не зв'язувався з ним...

— У випадку з Черненком сенсу в цьому не було, — іронічно промовив Білан. — Як каже в таких випадках мій тато, свободу не спинити.

— Слухай, старий, а ти б оце отак стояв і ковтав, правда? — стрепенувся Денис. — В будь-якому разі попався не ти, а я!

— Сам казав — ми команда. Значить, і попалися разом, — Максим подумки радів, що так вдало викрутив ситуацію: нехай і в цього супермена трошки буде почуття провини. — Ну, про це не будемо довго. На цьому будувався весь розрахунок. На знак подяки Юра Балабан опинився в лавах Групи залізного порядку. Тільки подальші події розвивалися досить дивно. З одного боку, якби не провокація Завгороднього, Плазун Федорович навряд чи так скоро дізнався б, що ті, хто знає його бридкі таємниці, є учнями його школи. Бо ми ж домовлялися по можливості не потрапляти йому на очі. З іншого боку, дізнавшись, що ти, Денисе — це не просто ти, а й ми, він повинен був розгубитися. Тобі не здалося?

— Ну я не такий знавець людей, як ти, старий. Але судячи з того, що Плазун говорив дуже багато і не сказав нічого, крім пропозиції дружити з ним та Вовою Завгороднім, він таки не зовсім розумів, як поводитися. Влітку нічого не довели, жодного факту організації замовних крадіжок рептилій. Тепер йому тим більше боятися нема чого. Думаю, своє хобі він поки що призупинив.

— Виходить, ми хоч і не становимо для Плазуна особистої небезпеки, проте наша присутність у нього перед очима небажана, — підвів риску Максим.

— Тільки не кажи, що ви — його ходяча совість, — попросила Оксана. — У таких, як наш директор, совісті взагалі мало.

— Нічого я такого не кажу, — Білан поставив чашку на стіл. — Анатолій Федорович розуміє: залякати нас так, як інших, не вийде. На чому тримається будь-яке залякування вчителями учнів? Я мовляв, все розкажу батькам, і неприємності будуть не в школі, а вдома. Дім перетвориться з надійного тилу на другий фронт. Батьки почнуть пресувати школярів за зауваження та неуспішність. Проте Плазун відразу вирахував спосіб мислення мого тата. І точно визначив: він так само не дасть образити й тебе, Черненко. Значить, чинити на нас тиск у такий спосіб, як він звик, у директора не вийде. Його нападки ніхто з наших батьків не сприйматиме серйозно. Але думати, що мій тато об'єднає довкола себе абсолютно всіх інших батьків, теж перебільшення. Виглядатиме, один батько настроює інших проти директора школи, який лише намагається навести порядок і дисципліну.

— Звідси простий висновок: ми лишаємося з Плазуном сам на сам. Подивимося, чия перетягне кінець кінцем, — сказав Черненко.