Розділ «Андрій Кокотюха Колекція гадів»

— Не мандражуй, колего, — поважно промовив Балабан. — Стій спокійно. Показую, як це роблять справжні профі. Вчися, наступного разу не відмажешся.

Прочинивши двері, Балабан гидко підморгнув Біланові і ковзнув усередину.

Двері, ледь рипнувши, зачинилися за ним.

Запала тиша. Максим зробив кілька кроків уперед. Потім — кілька кроків назад. Швидше б там усе пройшло. Раз, два, три, чотири...

— А-А-А-А-А!

Хоча Білан і чекав чогось подібного, крик, навіть не крик — вереск поросяти, якого ведуть під різницький ніж, вирвався зсередини і прозвучав аж ніяк не тихіше шкільного дзвоника.

Рвонувши двері на себе, Максим увірвався в клас.

Вже коли побачив Юру Балабана, миттю уявив собі цю прекрасну картину: зустріч його і Дениса Черненка. Дійсність перевершила всі найсміливіші сподівання.

В проході між партами, на підлозі, лежав долічерева злодій-невдаха. Верхи на ньому сидів розлючений Черненко і методично, навіть з неприхованою насолодою, смикав спійманого на гарячому активіста Групи залізного порядку за волосся. З кожним смиком голова Балабана піднімалася й опускалася, а обличчя тицялося і тицялося в підлогу.

— Знаєш, у чию він сумку ліз? — запитав Денис, не перериваючи свого зайняття. — В Оксанчину! Він у мене ще не всю пилюку злизав, гадина! І це я тільки починаю, розігріваюся!

Балабан не припиняв верещати. Прочинені двері зробили крик ще голоснішим, рознесли луною по коридору, і уроки мимоволі припинилися самі собою. З сусідніх класів вибігали вчителі, за ними — гурти цікавих школярів. За якусь мить класне приміщення восьмого «Б» заповнилося народом. Хтось із педагогів спробував припинити екзекуцію, та школярі, швидко роздивившись, хто і кого товче, скупчилися щільніше, зробивши доступ для дорослих практично неможливим.

Всі розступилися лише при появі директора. За ним підтюпцем біг Вова Завгородній. Щоб Плазун не встиг вдіяти нічого, що не входило в плани Білана, Максим швидко вигукнув:

— Злодія спіймали, Анатолію Федоровичу! Лазив по сумках! Думаю, він і мобільний телефон з роздягалки потягнув!

— Хто це бачив? — суворо і холодно запитав Плазун. — Хто, питаю, бачив, як ось цей... — він показав пальцем на заюшеного Балабана, — лазив по чужих сумках?

— Я! — Денис припинив покарання, відпустив полоненого і став на рівні ноги.

— Ну, і як це було? — поцікавився директор.

— Краще ходімо до вас у кабінет! — швиденько запропонував Білан.

Приводити в дію фінальну частину їхнього з Черненком та Оксаною плану прилюдно не хотілося. Не це на меті.

Директор кивнув, повернувся і рушив до свого кабінету. Завгородній і Білан, обоє — в червоних пов'язках, потягнули за ним переляканого Балабана. Останнім ішов Черненко з виглядом повністю задоволеної людини.

У кабінеті, зачинивши двері зсередини, Плазун перестав стримуватися: