— Ага! Хочеш знайти крадія?
— Це нереально, — впевнено заявив Білан, і навіть повторив: — Нереально. Абсолютно нереально. Навіть пробувати не буду. Та як активіст ГЗП постараюся не допустити повторення подібних злочинів.
— Достойне рішення, — промовив директор. — Достойне і правильне. Як кажуть в іноземному кіно, ласкаво просимо в сім'ю.
Плазун простягнув Біланові руку. Хлопець без коливань потиснув її. Оборудка відбулася.
Під кінець перерви Максим зайшов до свого восьмого «А» з широкою червоною пов'язкою на рукаві трошки вище ліктя правої руки.
Він виявився першим з їхнього класу, хто вдягнув червону пов'язку. За ці два тижні більшість нормальних школярів почала тихо ненавидіти активістів Групи залізного порядку. Але пов'язка на руці саме в Білана викликала в однокласників справжній шок. Голови хлопців та дівчат, не змовляючись, дружно повернулися до Черненка. Обличчя того перекосилося, потім налилося кров'ю. Нижня щелепа висунулася трохи вперед, як у собаки боксерської породи. У повітрі запахло вибухом і бійкою.
Врятував ситуацію Плазун, як не дивно. Він зайшов до класу через кілька хвилин після Максима. Директор школи викладав у них ще й свою улюблену зоологію. Хоча за розкладом мала бути література, класний журнал тримав у руці Анатолій Федорович.
— Тарасини Григорівни сьогодні не буде. Наступного разу замість мого уроку у вас буде дві літератури, — повідомив він, дивлячись чомусь тільки на Черненка. — А тепер, шановні, прошу сісти на свої місця.
З першого вересня Денис і Максим сиділи разом. Відмінник Білан перекочував на останню парту до спортсмена Черненка. Він і зараз підійшов до свого місця. Та Денис замість того, щоб сісти поруч з другом, демонстративно забрав свої речі й перейшов на перше-ліпше вільне місце.
— Повернися назад, Черненко, — наказав Плазун.
— Де хочу — там і сяду, — почулася зухвала відповідь. — Можу на підлогу. Тільки б не біля цього... — Денис хотів сказати якесь лайливе слово, та в останню мить стримався.
— Тоді — геть з класу, — спокійно навіть не наказав — попросив директор.
Денис Черненко мовчки поскладав підручники в наплічник і гордо вийшов, від дверей кинувши на Максима Білана презирливий погляд.
Але Плазун несподівано передумав:
— Чекай! — тепер це вже звучало як наказ.
Денис зупинився.
— Білане, виведи з класу порушника дисципліни, — прозвучав наступний наказ.
Тиша запала така, що її можна було помацати.
— Мене? — нарешті перепитав Черненко, все ще не вірячи своїм вухам.
— Тебе, — кивнув Плазун.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Колекція гадів» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Андрій Кокотюха Колекція гадів“ на сторінці 89. Приємного читання.