Розділ «Третє наближення»

18

Глод не підозрював, що Шостак зможе легко розіграти запропоновану партію. Уже наступного ранку Черниченко після термінового виклику в управління надав Калиті службову машину і відрядив його до Києва. Під обід майор був уже в аеропорту «Жуляни» і дізнавався про розклад рейсів на Одесу і назад.

Довідкове бюро видало працівнику управління у справах боротьби з організованою злочинністю офіційну довідку, де, окрім іншого, зазначалося: щоранку о дев’ятій п'ятдесят відлітає літак. Час у польоті — одна година десять хвилин. Прибуття в одеський аеропорт об одинадцятій ранку. З Одеси до Києва є зворотній рейс о шістнадцятій годині. Літак приземляється в Жулянах о сімнадцятій десять.

Пасажирів шостого жовтня, в неділю, справді було небагато. Лишалося запросити Одесу, перевірити список пасажирів на зворотні рейси. Диспетчер за особистим розпорядженням начальника аеропорту з’ясував потрібну майорові інформацію. Першим рейсом із Києва в цей день серед інших пасажирів вилетів такий собі Сивокінь Юрій Петрович. Того ж дня він повернувся до Києва рейсом о шістнадцятій нуль-нуль. Квиток замовляв по телефону, відразу в обидва кінці, заплатив на місці готівкою, трохи більше дев'ятисот гривень.

Ані в касі, ані на реєстрації, ані стюардеси в літаку не придивлялися до пасажирів. Та одначе серед пред'явлених фотографій касирка Логінова та стюардеса Заводій, котру спеціально викликали з дому, бо була не її зміна, впізнали в одному з позавчорашніх пасажирів Баглая. Відступати Калиті не було куди, він узяв абсолютно чіткий і дуже свіжий слід, тому наполіг, аби з фотографії зробили ксерокопію і переслали в Одесу, розуміючи при цьому, що діє не за правилами, і навіть якщо на ксерокопійованому фото, спотвореному додатково факсом, хтось із працівників одеського аеропорту і впізнає пасажира, юридичної сили це впізнання не матиме. Доведеться знову витрачати час, підключати одеських колег, оформляти протоколи.

Йому пощастило. На реєстрації пасажирів у одеському аеропорту позавчора працювала така собі Нінель Корецька. Їй сподобалося типове українське прізвище Сивокінь, тому вона звернула увагу на зовнішність чоловіка, хоча пасажир одягнув кепку так, що вона козирком закривала верхню частину обличчя. І все одно Нінель Корецька впізнала Баглая на відксереній фотографії, переданій факсом: «Знаєте, в нього з гумором проблеми. Зовсім не хотів мені посміхатися!»

Зібравши всі довідки та оформивши протоколи, Калита пізно ввечері повернувся в Слобожанськ. Із дороги телефоном відрапортував Черниченку, той, своєю чергою, дав знати про результат поїздки вищому начальству.

Наступного дня, у середу, дев'ятого жовтня, полковник Черниченко вже говорив зі своїм столичним керівництвом. У деталі не вдавався, говорив лише основне, по суті: Богдан Баглай за попередніми даними перебуває в Києві і має при собі паспорт на ім’я Юрія Сивоконя. Де прописаний паспорт і ким виданий, ясна річ, невідомо. До Києва Черниченка, як він і чекав, викликали негайно. Разом із начальником поїхав Калита, котрий усю ніч не міг заснути, обдумуючи і зважуючи всі деталі теперішньої ситуації.

Поки вони їхали, одесити отримали наказ зі столиці терміново відпрацювати їхній аеропорт, зокрема допитати таку собі Нінель Корецьку, показати їй тепер уже чітке та якісне фото Баглая, провести впізнання за всіма правилам. Усе підтвердилося: шостого жовтня о шістнадцятій годині до Києва під прізвищем Сивокінь вилетів особливо небезпечний злочинець Богдан Баглай. Квиток оплачений в обидва кінці. Отже, можна припустити: увесь час від дня своєї втечі він міг переховуватися в Києві.

Черниченка та Калиту прийняв сам генерал Савченко. Про журналістку слобожанці з тактичних міркувань промовчали. Причина зацікавленості аеропортом виглядала таким чином: колишній працівник УБОЗу, якому Баглай дзвонив уже двічі, вирішив, що убивця банально скидає слід, плутає їх. До колишнього опера в нього особиста антипатія, та він не знає, що Глод із органів звільнився. Отже, морочить йому голову далі, вважаючи, що водить за носа всю міліцію. Прикинувши так, Глод поділився своїми думками з колишніми колегами. Майор Калита провів оперативну перевірку і, як виявилося, влучив у ціль.

Відпустивши гостей, генерал негайно скликав нараду. Говорили так само недовго. Від сьогоднішнього дня пасажирський транспорт береться на контроль. Квитки на поїзди та літаки без паспорта не продають. Не виключено, що свій хитрий маневр Баглай надумає повторити. Чи просто захоче виїхати з міста. Тому на вокзалах і приміських станціях — максимальна увага. Баглай може виїхати кудись електричкою, де паспорта в касах не вимагають. Але касири і в касах попереднього продажу, і на вокзалі повинні бути попереджені: купують квиток на прізвище Сивокінь — продати і негайно повідомити в міліцію номер поїзда та номер вагона. Те ж саме — в Жулянах. Бориспіль відпадає: навряд чи Баглай зі своїм паспортом ризикне вискочити за кордон. Є в цьому всьому слабка ланка: рейсові автобуси. Їх теж не проконтролюєш. Тому доведеться обмежитися лише підсиленням нарядів на автостанціях та біля стоянок маршруток.

Визначили ще один напрям розшуку — приватні квартири. Уже встановлено, що знайомих у Києві в Баглая немає. Столиця в його бандитській біографії взагалі не виникала. Тому найімовірніше, що він осів десь на найманій квартирі, причому винаймав її не офіційним шляхом, через оголошення. Довго, треба зайвий раз світити підробленими документами. Голка в копиці сіна? Зовсім ні. Дільничні при кожному райвідділі точно знають не лише притони, де курять травку, варять ханку, ширяються, грають у карти на гроші, торгують самогоном чи дівчатами. Вони також володіють інформацією, де яка хата в якому будинку на їхній території здається як офіційним, так і неофіційним шляхом. Відомості неповні — не біда, підключаються всюдисущі стукачі, це вже завдання відділів карного розшуку в кожному райвідділі. Результатів Савченко очікував не скоро. Але так, тихою сапою, він сподівався напевне просапати райони Києва і врешті-решт вирахувати Баглая.

Тим більше, коли йдеться про заходи для розшуку злочинця такого масштабу, ті, хто займається розшуком, отримують дуже широкі повноваження. Генерал Савченко знав, що дуже скоро спіймає Баглая. З неофіційних джерел до нього надійшла цілком офіційна інформація: на жодному з керівних рівнів, навіть на рівні держсекретаря МВС, не виникне особливих заперечень, якщо небезпечний злочинець почне при затриманні чинити активний опір і його застрелять. Правильно, вдруге судити Баглая і тим самим демонструвати стороннім та й самим собі власну невправність і, не дай Боже, некомпетентність ніхто особливо не збирається.

Богдан Баглай приречений. Тільки так.

Про журналістку Олену Суржу за організаційними клопотами начальник головного управління УБОЗ так і не згадав.

19

На Донбасі заступник начальника карного розшуку вистежував біля гей-клубу педиків і вбивав їх у темних закутках. Потім знімав із мертвих штани, голозаді трупи витягав на видне місце. Він убив трьох гомиків, аж тоді його викрили. Особливо не відпирався. Його молодшого брата такі ось підори зґвалтували заради забави. Відтоді дах у хлопця з’їхав на сексуальному ґрунті: він почав тікати з дому і став чоловіком-повією. Старший брат прикривав це, як міг, хлопця після другої втечі тримали під домашнім арештом. А потім він утік і не повернувся. Мотиви не потребують коментарів.

Сталося це два роки тому. Суд відбувся в травні. Історія настільки смажена, що рейтинг «Кримінальних портретів», за розрахунками Малиновського, мусив досягнути небачених висот. Умовляли донеччан довго, процес зрушився завдяки телефонному дзвінку з Києва, знімальну групу чекали. Лишалася одна проблема — Олена.

Програму озвучили лише пізньої ночі у вівторок. Буквально впритул до ефіру. Малиновський, особисто спостерігаючи за роботою підопічної, признався собі — довго так тягнутися не може. Про те, щоб їхати післязавтра у відрядження, вона й чути не хотіла. Хоча кидати роботу не збиралася, просто просила на пару тижнів призупинити вихід «Кримінальних портретів». Вона, бачте, хоче відпочити від усього цього.

Малиновський запитав, як вона собі це уявляє. Відповіді не отримав, Олена просто знизала плечима і своєю чергою запитала: