— Ще раз почнемо спочатку. Скільки разів за весь час роботи на телебаченні ви особисто отримували листи?
— Багато. І на «Кухонний базар» приходила пошта. Звичайна та електронна. Писали на форум — як для програми взагалі, так і для мене особисто. Будь-яка програма заохочує глядацьку пошту, зворотній зв’язок, рейтинги, розумієте?
— Звичайно. Поїхали далі: на «Кримінальні портрети» пошта приходить?
— Не так багато, вийшло ж усього чотири випуски. Особливо після батька-ґвалтівника. Та й після людожерів народ писав. Обурювався здебільшого. Хтось приколювався на форумі в Інтернеті. Написали кілька разів: «Я тебе з'їм!». Так, пустощі…
— Чому ж пустощі? Між іншим, оце «я тебе з'їм» реальніше сприйняти за погрозу, ніж невинний віршик, написаний, без сумніву, прихильником. Вашим особисто. Та ще й таким, хто не сподівається на вашу прихильність. Ви для автора цього послання — недосяжна телезірка. І жінка, зрештою, також. Ось, послухайте уважно. Не відмовлю собі в задоволенні зачитати це вголос.
Генерал прокашлявся і почав декламувати без жодного ентузіазму, наче звітував комусь про виконану роботу:
Я народився в цей поганий вік
І лиш тобі я заявляю прямо —
Своїм душевним втратам загубив давно я лік,
Фінансовим же загубив так само.
Нам не ходити разом у балет,
Не пити в ресторані гідропарку.
Ти там собі купуєш свій дешевий марафет,
А я собі жую державну пайку.
Забуду тут любовний твій талант,
Усі твої ужимки й інтереси.
І твій фотопортрет я перешлю тобі назад
І не вкажу зворотної адреси.
Олена та Малиновський вислухали його, зберігаючи кожен на своєму обличчі однаковий кам'яний вираз. Слідчий експеримент вочевидь не вдався, і господар кабінету помітив це.
— До речі, — генерал намалював на обличчі посмішку, — я теж ваш палкий прихильник. Належу до легіону таких самих ваших фанатів із числа працівників МВС усієї України. І так само не сподіваюся на взаємні почуття, як і цей зек. Між іншим, полковника Стогнія так не люблять, як вас. Може, тому, що красується, наче дівка, а тут розумна альтернатива — насправді красуня.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повзе змія» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Третє наближення“ на сторінці 16. Приємного читання.