— Слухаю.
— Алло, — тепер Олена не знала, що сказати.
— Слухаю, говоріть.
— Добрий вечір… Можна Максима?
— Слухаю, — втретє повторив голос.
— Це Олена… З телебачення. Ми зустрічалися сьогодні.
— Так, слухаю.
«Цей мент що, інших слів не знає?» — подумала і мовила в трубку:
— Вирішила подзвонити. Переглянула справу сьогодні. Не всю, там тридцять вісім томів. Так, окремі моменти, все одно знову доведеться перечитувати наступного разу. Потім касети переглянули.
— Відтворення?
— Відтворення.
— Я їздив одного разу, за епізодом по Микитенку.
— Я вас там не бачила.
— Мене й не знімали. Для чого? Ну, що скажете? Не злякалися?
— Ну… Не знаю ще, — чомусь їй раптом не захотілося ділитися справжніми враженнями, хоча напевне Глод розгадав її.
— Коли визначитеся?
— Думаю, до кінця тижня. Я чому дзвоню, — вона виправдовувалася швидше перед собою. — Хотіла переконатися, чи наша домовленість лишається в силі.
— Чому б ні? Ми ж наче домовилися, все нормально. Коли чекати?
— З понеділка. Наступного. Я… можна вам дзвонити?
— Запросто.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повзе змія» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Друге наближення“ на сторінці 24. Приємного читання.