Розділ «Перше наближення»

— З бабусею, Юлією Гнатівною?

— Ви її знаєте?

— Знайомилися. Отже, купив чи знайшов?

— Купив… Розпродаж був, беушні мобілки за півціни продавали, я й повівся, придбав. Зручна річ, без неї… — Ріг затнувся.

— Що без неї? Ти ж договорюй, Ігоре Степановичу. Так що там у нас без мобілки?

— Не поважають… дівки не люблять…

— Серйозний аргумент. Так воно і є, Ігорьок, так і є. Значить, коли саме купив? Давно, не дуже, вчора, тиждень тому?

— Десь… — Ріг старанно наморщив лоба, — десь днів чотири тому.

— За скільки?

— П’ятдесят баксів, фігня.

— Бач, поперло тобі як, Ігоре Степановичу. Так і запишемо: мобільний телефон «Нокіа» я, тобто ти, придбав за п'ятдесят умовних одиниць…

— Нє, це я так про бакси сказав, тобто мені сказали, я еквівалент заплатив!

— Хай так, — погодився Калита, — за суму в гривнях, котра становить еквівалент п’ятдесяти доларам США за курсом Національного банку під час розпродажу… Де розпродаж був, магазин назвемо. Чого мовчиш, палицю ковтнув?

Рожнов знову вивчав лінолеум на підлозі.

— Чого мовчиш? Забув, де купував?

— Забув, — погодився Ріг.

— Нічого, тут допоможемо, пам’ять освіжимо. Зробимо запит, проведемо оперативну перевірочку й дуже швидко встановимо, де саме чотири дні тому відбувався розпродаж мобільних телефонів, котрі були у використанні. А якщо жодного розпродажу, тоді як, Ігоре Степановичу?

— Ви ж не перевіряли, — промовив Ріг, витримавши майже хвилинну паузу.

— Правильно, тобі нема куди квапитися. Ми згаємо час, але результат я тобі просто зараз скажу: не було ніде такого розпродажу, ні чотири дні тому, ні тиждень. Просто нам доведеться починати розмову спочатку, і вже іншим тоном. Бо я тобі офіційно доведу, Рожнов, що ти брешеш. Бо перед тим, як ми почнемо перевірку, ти підпишеш оцей протокол, — Калита помахав перед затриманим аркушем. — То як, Рожнов? Де ти взяв телефон?

— Купив…