Розділ «Перше наближення»

— Для тебе ще роботи вистачить! — Черниченко затиснув зубами «голуазину», прикурив, жбурнув запальничку на стіл. — Тепер так. Допитів сьогодні не буде.

— Чого це? — не стримався Сташенко. — Вони ж теплі…

— Мовчи, я сказав! Тепер, після всього, їх розколоти просто, а на завтра вони оклигають і відмовляться від усього сказаного.

— Без того можуть піти…

— Тихо! Я сказав — відкласти до завтра, отже, так і буде. Нікуди вони не дінуться. Наскільки я знаю, вони всі п’яні, так чи ні?

— Виглядає, що так, — підтвердив Калита.

— Раз так, то допит у будь-якому разі неправомірний, а свідчення ніхто не прийме. Навіть така гидота прочухається й адвокатів почне вимагати, коли вже не вимагає. Мовчать?

— Хто як, — вступив у розмову Глод. — Той, Рожнов, скиглив усю дорогу. Скляренко теж щось там просився. Третій їхній, Домовик, сидів тихо.

— Ось, а тепер я вам скажу, як усе піде далі. Почнете ви їх просто зараз колоти — вони потечуть, хоча б той самий Рожнов. На ранок запросто можуть заголосити про адвоката. Не вони, так батьки захисника знайдуть. Обставини, за яких їх узяли, не секретні, й ми даємо адвокатові зброю в руки: свідчення проти себе людини, котра перебувала на момент написання щиросердного зізнання у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, не можуть вважатися правдивими.

— Ми почали адвокатів боятися? — знову не витримав Сташенко.

— Тобі, карателю, самому адвокат знадобитися може. Від справи тебе поки що усунуто, додому поїдеш. І сиди там, лікарняний візьми, поки, як кажуть, не почалося.

— Капнули вже?

— Ти як думав!

— Цікаво, хто встигнув і коли. Менше ж години минуло…

— Не про це думай, а про те, як погони не втратити. Значить, хай вони покиснуть у камерах і посушать голови, за що їх сюди притягнули. Ще один момент не треба забувати, — Черниченко потроху заспокоювався. — Я уже говорив про цю обставину: Скляренка і того, третього, як його…

— Домовик.

— Ось, Скляренка і Домовика ми, виходить, затримали за компанію. У нас нема чого їм поки що висунути. Тому розмов про ментівське свавілля не уникнути. І в разі, якщо вони просто зараз розколються, на нас усіх, не на когось конкретно, начеплять подвійну провину. Допит п'яного і безпідставне затримання. Навіть за підозрою в убивстві Микитенка не пройде: трупа немає. Ні, трійця мусить поваритися до завтра. Про четвертого окрема розмова. Той, вважайте, собі вже вирок підписав, там хоч вагон адвокатів — зуби зламають. Із цим усе зрозуміло?

— Куди вже ясніше, — Сташенко висловив загальну думку.

— Тепер — по кабінетах, пояснювальні писати. І про те, що сталося, і за фактом застосування зброї. Чим більше напишете тепер папірців, тим краще для вас же. Папірці здати Калиті, потім — спати. Вільні. Калита, лишися.

Говорити між собою операм ні про що не хотілося. Мовчки придумавши пояснювальні доповідні, більше схожі на виправдання, вони, не змовляючись, попростували до найближчого бару, що працював до глупої ночі. Узяли дві пляшки горілки та кілька бутербродів, у перервах між наливанням та випиванням обмінювалися незначущими фразами, та все одно розмова невпинно поверталася до з’ясування традиційного в подібних випадках питання: «Як це так сталося?» Коли все було випито, Глод, Деревій та Сташенко розійшлися по домівках, а Притула повернувся в управління — зранку вкотре посварився з дружиною, тому вирішив переночувати на канапі в черговій частині або на стільцях у кабінеті. Він практикував подібні ночівлі не вперше, поки що проблем не виникало, коли можливість ночувати на стільцях замість подружнього ліжка вважати за нормальний стан речей…