Розділ «Перше наближення»

Лаяти Сташенка Калита не збирався. Ще чого бракувало — адже він сам домігся, щоб капітана перевели з районного відділення, де він топтав землю в розшуку, до «шістки», причому до нього у відділ. Сташенко часто ставав у пригоді, коли під час допиту розігрувалася відома вистава на тему «добрий мент — злий мент». Капітан не грав злого — він справді таким був, і задля користі справи Калита волів нацькувати його на кого треба. Звичайно, дозволеної законодавством межі Сташенко майже ніколи не переходив, зате в рамках чинного законодавства розвертався в усій красі. Затримання Едика Моніна на другу добу розшуку мало свої переваги. Якщо начальство поцікавиться ходом справи, можна показати результат — затриманого, котрого небезпідставно підозрюють у зв’язках із можливими злочинцями. І потім, цей Монін не обов’язково така вже невинна вівця. Поки що не доведено, що його знайомство з Рожновим і його приятелями таке вже поверхове.

Нічого, вирішив Калита. Нехай посидить чувачок. Зрештою, переночувати в тюремній камері, на його глибоке особисте переконання, хоча б раз у житті мусив кожен, навіть неповнолітній. Щоб не хотілося знову в камеру потрапити. Виховна мета.

6

— Що по Рожнову?

— Ось, тут усе написано.

— Я читати буду? — щиро здивувався Калита.

Старлей Притула, котрого він відрядив на адресу до Рожнова, працював у «шістці» вже понад рік. Особливих претензій до нього ані він, ані вище керівництво не мало: хоч іноді й помилявся, та вправлявся з роботою так само, як інші. Отримував догани, подяки, навіть грошові премії нарівні з усіма, і якщо група попрацювала добре, поділяв загальний успіх, а коли погано, неоперативно, отримував не більше за інших, навіть іноді менше, бо в «бандитському» відділі валити все на молодшого якось не прийнято. Але думки старлея Андрія Притули обганяли його слова. Він не був аж таким великим мастаком говорити, вірніше — доповідати про зроблене. Ховався за протоколами допитів та пояснювальними записками. Власне, поки що від нього красномовства ніхто не вимагав, бо для того, щоб колоти обкурених шпанят, котрі гуртом із одним на всіх кухонним ножем нападали на квартири та комерційні кіоски, не потрібен був великий словниковий запас. Саме для таких справ Калита і тримав Притулу. Він вважав це раціональним розподілом праці.

На управління у справах боротьби з організованою злочинністю скидали всілякий мотлох, котрий нагадував за зовнішніми ознаками озброєну бандитську групу. Це могли бути ті ж таки неповнолітні наркомани з кухонним ножем, а могла виявитися й серйозніша команда, з пістолетами, автоматами, гранатами, навіть кулеметами і гранатометами. Тож, аби не розмінюватися на дрібниці, Калита чітко визначив для себе, кому і яке завдання ставити. Головорізи з автоматами не по зубах Притулі, зате гопників він виловлював справно і спритно. У парі з ним працював такий самий старший лейтенант Деревій, отже, так званий «дрібний» бандитизм, як його іменував Калита, був, як то кажуть, під контролем. Звичайно, в разі потреби будь-яку групу можна посилити, та поки що старші лейтенанти більш-менш успішно справлялися, і за рік в активі кожного нараховувався десяток серйозних як на їхню кваліфікацію розкритих справ, хоча «глухарів», скажемо відверто, теж висіло на кожному немало.

Зробивши висновок, що Рожнов і менш відомий Скляр — клієнтура Притули, майор Калита пустив його по сліду пацанів і тепер готувався почути про результат пошуків. Іноді під час розмови з Притулою він ловив себе на думці, що допитує старшого лейтенанта, витягаючи зібрану інформацію.

— Ну, бабу його застав. Осьо її свідчення, записано вірно з її слів.

— Що значить «бабу»? Подругу, коханку?

— Бабусю. Мармиза Юлія Гнатівна.

— Яка ще мармиза?

— Прізвище таке. Мати цього самого Рожнова Ігоря дівоче прізвище мала — Мармиза. Потім вийшла за Смирнова, від нього донька старша, з чоловіком у Полтаву переїхала. А Смирнова розлучилася зі своїм Смирновим, вдруге вженилася на Рожнові, оце Ігор — від нього. Тільки другий чоловік із нею так само не живе.

— Для чого ти все це мені зараз розказав?

— Бо запитали. Баба Юля мені все це під протокол наговорила. Просила знайти обох чоловіків і відсудити від них аліменти або просто посадити. Каже, вони обоє падлюки.

— Про онука так само каже?

— Ігор Рожнов уже більше як півроку вдома не живе. Де — баба Юля не знає. Вона взагалі більше про своїх зятів…

— А з матір'ю ти балакав?

— Ага, — Притула підсунув інший протокол. — Працює санітаркою в обласній лікарні, добу через три, і в міській так само підробляє, встигає так, аби графіки чергувань не співпадали. Про сина теж нічого не знає. У листопаді заходив додому за теплими речами, час від часу дзвонить. Каже, знімає квартиру, на фірму влаштувався, працює… Тут таке…