Чий сум — глибінь ріки.
А в суглинках Мордовії —
Кістки,
Кістки,
Кістки.
Ялини в небі списами
Черкають синяву.
А коні, з вахти списані,
Пощипують траву.
Над головами кінськими
Вчуваються дива:
Словами українськими
Говорять дерева.
Цей вірш за моїм підписом з’явився під товстою колодою — постаментом. На постамент ми з Гейцем поклали череп і дві схрещені кістки. А над старим, поруділим черепом височів білий, як наше сумління, березовий хрест. Пам’ятник Невідомому Зекові. Після відбою, коли табір заснув, ми встановили його біля щавлевої грядки, де я побачив враженого інфарктом Якова.
Уранці той пам’ятник встигли побачити майже всі в’язні. На якусь мить спинялися на стежці — і йшли далі, по своїй нужді. То був своєрідний парад — парад зеків. Іншим він бути не міг, але людських почуттів у нього вкладено більше, ніж у казенні паради перед пам’ятником Невідомому Солдатові.
По обіді мене викликав майор Крилов. Вірш його не обурив — він уже звик до моїх табірних віршів. Час від часу їх у мене відбирали й складали в мій рюкзак, що зберігався в коморі поза зоною. Здивувало і обурило його інше.
— Послухайте, Андрію Карповичу! Я від вас такого не чекав.
— Чого саме?
— Хтось інший — це ясно, але ж ви… Невже ви могли встановити хрест?
Ситуація була вельми далека від гумору, але ж я не міг утриматись від сміху.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «У череві дракона» автора Руденко М.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У череві дракона Роман“ на сторінці 46. Приємного читання.