TextBook (включає у себе видіння трете й четверте)
Сон почався з колоса ефіопської полби. Полбу, або еммер (Triticum dicoccom), вирощували на берегах Нілу з часів фараонів. Мала вона коротке стебло, дванадцять-чотирнадцять зернин і брунато-золотис тий колір у священну годину стиглості.
Саме полбою з ЧОТИРНАДЦЯТЬМА зернинами розпочалось нічне видіння Габіра. Він побачив велетенський колос еммера, вищий за мінарети Олександрії, і відчув себе його зерниною. Це відчуття тривало мить і півмиті, тобто трохи більше за Вічність. А потім із золотого простору полби вийшов золотий лев з головою, подібною до лев’ячої голови браслета Менгі-ханум, і спитав Габіра-Ратибора склавинською мовою:
– Що є Чотирнадцять?
І Голос Чорної Риби відповів левові:
– Берег Відкуплення!
І розпався колос велетенської полби на чотирнадцять частин, і вийшли з них чотирнадцять Послань святого Апостола Павла в одежах багряних, мов кров християнських мучеників на римських аренах. І Перше Послання до Коринтян сказало:
– Дзвін мідний!
На Габіра покотилися тисячі медальйонів із написом «Куш. Алеф. Кадеш. Нун. Кадеш». Він почав тікати від повені металевих кружал і побачив перед собою золотого лева з богинею Кадеш на спині; й обличчя її було обличчям Оряни, а тіло – тілом Менгі. Богиня сказала:
– Таємниця моя є таємницею кохання.
А золотий лев додав:
– Кохання – найкраща зі схованок для Таємного.
І вони щезли.
І блакитне сонце піднялось у фіолетове небо. І крила були у сонця, і голос сказав:
– Сталося!
Габір прокинувся, й очі його зустрілися з жовтими очима пса. Ватажок зграї стояв біля входу в залу підношень. Він дивився на людину, і людина дивилась на нього. Пес клацнув пащею й утік. Коли Габір вийшов у вітальну залу, то побачив, що шкіряний міх із водою роздертий, а сір перекинутий.
«Кляті пси!» – подумав він хазарською мовою і почав збиратися у зворотний шлях.
Вночі він прийшов у селище Зель, де мав очеретяну хижу. Навіть тут Габір не зняв пояс і не відклав меча – розбійники на берегах Нілу були численніші за псів, шакалів, змій, разом узятих. Він не зміг заснути, і Число Чотирнадцять переслідувало його уяву невідступно, як розлючений вепр невдаху-мисливця. Так минула остання ніч вересня і настав жовтень.
Зранку до очеретяної хижі Габіра завітав Астерій – хлопчина з християнського монастиря, збудованого у печерах на північ від Харра. Три місяці тому Габір вилікував його від пропасниці, і тепер хлопець щодня приходив, сідав у кутку вбогої оселі і дивився на «того, хто все вміє», очима, сповненими вдячності та цікавості.
– Що нового у святих печерах?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адепт, або Свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен» автора Єшкілєв Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ім'я третє: Бог-слово“ на сторінці 2. Приємного читання.