TextBook Я наблизився до неї. Ми кохалися недовго, але пристрасно; шаліючи від жаги, Оряна на шматки роздерла мій одяг.
Потім вона відштовхнула мене, впала на коліна перед дзеркальним спокоєм озера і закликала Рибу словами таємної молитви:
Йди до мене, Чорна Рибо,
ти, матір Степу і Гір, донька Вічності,
ти, сестра драконів і девів,
ти, що дивилась на Ахура-Мазду[98]
в день слави Його
і бачила світ і вогонь світу
в День їх народження,
йди до мене, Чорна Рибо!
Візьми від мене подих минущого —
даруй мені півподиху Вічного.
В ім’я Того, хто вдихнув у тебе життя,
йди до мене, Чорна Рибо!
Але вода залишалася прозорою, байдужою, мертвою. І слова потужної молитви не витягли Святу Рибу з-під чорної скелі. Оряна занепокоїлась. У будь-яку мить жриці Печери могли натрапити на забитих абхірів і здійняти рейвах. А другого виходу зі святилища не було…
Не дочекавшись Чорної Риби, Оряна вирішила накласти закляття Роду на Істинний Герб Хазарії.
Плита з гербом була розташована високо над поверхнею озера, а на гладенькій скелі не було за що зачепитися, щоб дотягтися до тої святині.
Оряна увійшла в озеро. Біля скелі вода доходила їй до грудей. Відьма покликала мене. Я став під скелею і з великим зусиллям допоміг їй видертися на мої рамена. Тепер її обличчя було якраз навпроти плити із Зіркою. Оряна встигла сказати перші слова родового закляття, коли сталося дивне.
Від центру Дванадцятипроменевої Зірки з тріском відскочив сапфір, відкриваючи невеликий отвір. З нього в обличчя Оряни вдарив струмінь розпеченої пари, такий потужний, що чаклунку відштовхнуло від скелі і вона впала в озеро. Я встиг витягнути її з води до того, як повітря життя витіснила волога. Шкіра на її обличчі здійнялася потворним пухирем, очі були випалені, але відьма ще жила.
Я зняв із себе рештки хітона, одягнув Орянин плащ і сховав у його петлях один із Магрібських мечів. Відьму я взяв на руки – вона була важка, й багатьох зусиль коштувало мені дістатися темними сходами до мідних стовпів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адепт, або Свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен» автора Єшкілєв Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ім'я друге: те, яке не дозволено вимовляти, або чотирилітерник“ на сторінці 23. Приємного читання.