Розділ «8. Перше знайомство з біловолосими»

— Ви чули?!

— Це жахливо! — вигукнула дівчина, і Микола побачив, що її очі вміють випромінювати не лише тепло. — Які вони жорстокі! За одного дагу — півтораста людей!

— Безсмертний вважає, що в лабіринтах Фаетона розплодилося надто багато біловолосих, — спокійно зауважив Лашуре, який звик до найстрашніших жорстокостей карників. — Він каже, що через двісті обертів у корі планети не вистачить мінералів, щоб виготовляти білковину. Вся кора буде перероблена й перетравлена.

— Він просто ненавидить кожний живий організм, — сказав Чаміно. — Нам треба працювати, Лашуре!.. Доки не навчимось обеззброювати їхні шахо, ми не згуртуємо народ.

— Прилад, який стоїть у мене, діє бездоганно.

Але ж потужність його поки що мізерна! — рубонув повітря стиснутим кулаком Чаміно. — Він здатний охоронити від підслуховування лише одну кімнату. А нам треба розмовляти з тисячами, мільйонами…

Мабуть, Чаміно так довго мовчав, що зараз, потрапивши в кімнату, де можна вільно висловлювати свої думки, заговорив пристрасно, мов на мітингу. А може, й справді він уявляв перед собою тисячоголовий натовп?..

Чаміно нагадав, що протягом десятків тисяч обертів люди заливали планету кров'ю лише за те, щоб вирішити, кому над ким панувати. А коли, здається, люди повірили, що настав час довічної свободи й рівності, влада потрапила до прислужників Безсмертного…

О ні, сам Єдиний не страшний. Якби йшлося тільки про нього, все було б значно простіше. Безсмертний страшний не сам по собі, — страшна численна каста його вірних слуг, що обплутала суспільство слизькими щупальцями, проросла в суспільний організм, ніби згубна пухлина.

Отже, боротьбу слід розпочинати з того, щоб зруйнувати систему контролю над людськими помислами і вчинками.

Люди мусять досягти єдності, згуртуватися для боротьби. А для цього треба вільно обмінюватись думками. Де немає обміну думками, там немає і не може бути народної єдності; там є лише тупий фанатизм, напівтваринне розумове дрімання…

Бажання володарювати над іншими є суттєвою рисою розумних істот у час формування і визрівання розуму. Деякий час ця якість має прогресивне значення, вона є ніби каталізатором розвитку. Та згодом вона переростає у свою протилежність, і суспільство, яке своєчасно цього не помітило або ж не знайшло в собі сили подолати, відкинути цю якість, неминуче прямує до своєї загибелі. Норма життя для розумних істот у Всесвіті — цілковита рівність, повна свобода і незалежність кожного індивідуума, вільний обмін надбаннями розуму.

Трагедія Фаетона полягає в тому, що надто довго тягнувся перший період розумового розвитку, пов'язаний із обожненням талановитих натур. Фаетонці, обезсмертивши Ташуку, зробили величезну, майже непоправну помилку.

Фаетон може врятувати себе від виродження й загибелі тільки в тому разі, якщо людство піде шляхом Материка Свободи. Треба готуватися до великої боротьби, до народної війни проти касти Безсмертного. Окреме життя в цій боротьбі не має значення, бо йдеться про смерть або життя цілої планети…

Микола з таким зачудуванням дивився на Чаміно, мовби вперше його побачив. А може, й справді вперше? Раніше він знав того Чаміно, який разом із іншими юнаками безтурботно захоплювався розвагами, що для хлопців його кола становили головний зміст життя. Тепер він побачив Чаміно, якого поки що не знав ніхто, окрім Лашуре та ще, можливо, кількох десятків їхніх біловолосих прибічників. Такого Чаміно не знала навіть Лоча! Вона теж дивилася на брата з відвертим захопленням й усміхалася доброю, гордовитою усмішкою.

— Пробачте, — винувато мовив Чаміно. — Я надміру захопився.

— Ти дуже цікаво говорив, — обізвався Лашуре. — Шкода, що так мало слухачів…

Лашуре влаштував невелику мандрівку по лабіринтах надр. Він освітлював дорогу ліхтариком і давав пояснення.

Надра Фаетона давно вже було порито так, як десь на земних лугах вологий ґрунт порито дощовими черв'яками.

По суті, більшість населення держави Безсмертного жила не на поверхні планети, а в її надрах.