Розділ четвертий Час повертати борги

— Отже, ви впевнені, що пан Сілезький у тюрмі не за свій злочин?

— Я ні в чому не впевнений. Пан Густав лише хоче, щоб ви залагодили цю справу.

— Якщо я погоджуся і виявлю, що він — убивця, матиму переконливі докази, чим ризикую? Ви вб’єте мене, аби не приніс це все у дзьобі Віхурі?

Єжи Тима відповів не одразу. Мовчав, курив, слухав батярські вигуки, байдужим поглядом обмацував повій у протилежному кутку. Нарешті затягнувся востаннє і, розтерши недопалок на порох об каблук, мовив:

— Про все це запитаєте особисто в пана Сілезького. Він точніше скаже. Я лише посередник, до того ж маю свої припущення та думки.

— Як я в нього запитаю? В записці?

— Кажу ж — особисто. Завтра вас пустять до нього в Бригідки.

Настала черга Кошового витримувати паузу, щоправда — коротшу, ніж перед цим Тима.

— Мене? — вичавив, перевівши подих. — Пустять у тюрму? Як…

— Ліпше вам не знати, — знову перервав Єжи. — Не ваш клопіт. Пустять — і край.