Розділ вісімнадцятий Убогий притулок шляхетної особи

Шацький пошукав вимикач. Тут не було електрики, лише гасова лампа. Кошовий, підготувавшись і до цього, витяг із кишені пальта ліхтарик.

Промінь пробіг по стінах та убранству.

Тут не жили.

Лише спали.

На фоні загальної бідноти величезна, як для такої маленької хатки, шафа для одягу відразу привертала всю увагу. Крім неї тут більше нічого не впадало в очі. І все ж перш ніж відчинити її, Кошовий ступив до спальні, куди не вміщалося нічого, крім ліжка й туалетного столика. Око відразу зачепило невеличку річ на ньому, яку Клим узяв, роздивився, повернувся до супутників і промовив, показуючи знахідку:

— Здається, все. Мені цього не вистачало.

— Сподіваюсь, ви маєте пояснення, зокрема — для поліції, для чого без дозволу вломилися в чужий дім, — мовила Магда.

Поклавши річ на місце, Кошовий, не відповідаючи, нарешті наблизився до шафи.

Передав ліхтарика Шацькому.

Двома руками розчахнув обидві стулки дверцят.

Йозеф крекнув, зацмокав губами.

Клим ступив крок убік, даючи змогу променю вихопити вміст шафи.

— Неймовірно! — не стрималася Магда. — Хіба… Такого не може бути… Цього не мало бути тут…

— Ви можете впізнати щось із цих речей, пані Магдо? — спитав Клим, ніби починав допит свідка в суді.

— Не все… Треба роздивитися, освітлення погане… Але ось… Це найперше кидається в очі… — Магда показала перед собою. — Звідки це тут?

— Не знаю.

— Ви не знаєте?

— Не знаю, скільки часу треба чекати особу, яка все пояснить краще за мене, пані Магдо. Бо якщо зараз почну я, то будуть лише здогади.

Поруч зовсім недоречно бамкнуло.

Усі троє в унісон глянули на старий годинник в кутку — він саме відбив восьму вечора.