Розділ «Макс Кідрук Бот. Ґуаякільський парадокс»

Координати. Отже, вантажівка не на дорозі.

— Я так і знала, — прицмокнула Ліза, — вони в пустелі.

— Двадцять два градуси, тридцять дев’ять мінут, дві секунди південної широти та шістдесят вісім градусів, чотирнадцять мінут, дев’ять секунд західної довготи, прямують на південь зі швидкістю 30–40 км/год, пришвидшуються.

— Де це? — гарячкував Лонґбоу. — Де вони? Як, чорт забирай, вони можуть пришвидшуватися в пустелі?

Елдрідж поставив ноутбук так, щоб екран було видно колегам.

— Я завантажую фотографії.

— До біса фотографії! — рявкнув блондин. — Мені й так відомо, як виглядає «М939» із висоти пташиного польоту. Покажи на карті, де в цей момент знаходиться вантажівка!

Елдрідж перемкнувся на інше вікно — спеціалізований аналог програми Google Maps — і ввів координати. На екрані з’явився супутниковий знімок пустелі, і за кольором, і за структурою подібний до поверхні Марса. В центрі екрана — з півночі на південь — тягнулося звивисте, пересохле ще в доісторичні часи сіре річище, обрамлене темно-коричневими сланцевими бескидами.

— От гівнюки, вони сунуть пересохлим руслом, — зронив О’Донован.

— Як ці вилупки на нього натрапили? — Джонні Лонґбоу зблід. — Таке враження, що в них обладнання краще за наше!

У Лізи Джин Торнтон від поганого передчуття розширилися очі.

— Спустись руслом униз, — наказала вона Елдріджу. Униз означало «на південь».

Мулат прокрутив зображення. Річище, майже не відхиляючись, збігало на південь і через тридцять кілометрів проходило через Сан-Педро, огинаючи поселення з південного заходу.

— Це Сан-Педро, — скреготнула зубами Ліза Торнтон і штрикнула розлюченим поглядом Джонні. — Ще ж навіть восьмої ранку немає…

Кілька секунд вона вагалася, із жалем косуючи на непритомну Лауру, а тоді стиснула плече О’Донована:

— Мені потрібен дрон над Сан-Педро, — у такі моменти жінка наче перевтілювалась: якби не довге доглянуте волосся та все ще м’який, хоч і рішучий, голос, Джонні сприйняв би її за чоловіка.

— Двадцять хвилин, босе, — відгукнувся техасець.

— Добре. — Ліза звернулася до Джека Елдріджа: — Відстань між вантажівкою та селищем?

Пальці мулата забігали по клавіатурі.

— Двадцять дев’ять кілометрів.