Розділ «Глава 8 Орлине гніздо»

– Знаю, шевальє, знаю.

– Невже особисто від її величності?!

– Так, від неї.

– А чи є у світі такі речі, про які ви, шановний графе, не відаєте?

– Є, але зовсім небагато.

Сен-Жермен знов повернувся до співбесідника, всівся у глибоке зручне крісло біля вікна й мовив:

– Що ж до моєї поінформованості… Так, я не приховую інтересу до справ козацької нації! Наприклад, я чув, що торік ви ризикнули пробратись у Гетьманщину, і хоча Санкт-Петербург давно вже оголосив вас поза законом, ви якимось чином уникнули арешту.

– Якби в мене на голові був капелюх, то я б із задоволенням зняв його на знак пошани перед вами, графе! А так лише схиляю голову перед тим, талант якого за певних обставин міг би вважати рівним своєму таланту… якщо не більшим, – Орлик шанобливо вклонився.

– Не перебільшуйте, шевальє, не треба, – зітхнув Сен-Жермен. – Ви наважилися з'явитись у тих місцях, де вас могли упізнати. А от я не можу собі цього дозволити… Але ми відволіклись від теми, тож давайте повернімось до козацької нації та Російської імперії. Як на мене, шевальє, ваші слова не надто обнадійливі.

– Чому вам так здається?

– Не здається, шевальє: річ у тім, що я в цьому щиро впевнений.

– Невже?..

– Так. Зі сказаного мною та підтвердженого вами поки що вимальовується наступна тактика дій: створити чи відродити – називайте як завгодно! – коалщію Франції, Османської імперії, Швеції та Польщі, додати ще козаків у вигнанні та всіма об'єднаними силами вдарити по Російській імперії. Для остаточної реалізації такого плану вам лишається тільки відвідати Стокгольм… Ризикну припустити, що це ви зробите найближчим часом.

– Знаєте, любий графе… не хотів би я мати вас своїм ворогом! – щиро зізнався Орлик.

– Тож дякуйте Богові, що маєте у моїй скромній персоні щирого друга козацької нації, – так само серйозно запевнив Сен-Жермен. – І як щирий друг, звертаю вашу увагу от на що: ви дещо прорахувались.

– Ніяк не збагну, в чому ж той прорахунок?

– У тому, що мститися імперії має не коалщія, а безпосередньо скривджені – тобто самі лише козаки!

– Але ж!..

– Будь ласка, шевальє, вислухайте мене уважно, як щирого друга!

– Перепрошую…