TextBook Пауль відзначив подумки, що Великий Магістр уперше звернувся до нього зі словами «юний мій друже» замість давно звичного «хробачок». Це здалось юнакові добрим знаком, тож він наважився на ще одне запитання:
– Ваша милосте…
– Що, юний мій друже?
Зрадівши ще більше, Пауль мовив:
– А Ваша милість теж колись потішили отак свого Вчителя, коли… ну-у-у… коли одного разу виявили здатність осягнути Велику Істину?
Цієї миті Паулю чомусь здалося, що високоповажний співбесідник зовсім не слухає його, а перебуває десь дуже далеко-далеко, може, навіть в інших місцях і часах…
Попри сподівання на скору відповідь, граф довго мовчав, нарешті мовив:
– Ти не повіриш, юний мій друже, але мушу тебе розчарувати: хоча колишній Вчитель дуже пишався мною, проте на це я так і не спромігся.
– Як це?! – сторопів Пауль.
– Що ж, так теж буває, причому значно частіше, ніж здається на перший погляд, – знизав плечима принц.
Діставшись серцевини смолистого поліна, полум'я в каміні на мить спалахнуло дуже яскраво, осяявши гладко-біле, немов маска, обличчя графа. Цієї миті Паулю чомусь здалося, що високоповажний співбесідник зовсім не слухає його, а перебуває десь дуже далеко-далеко, може, навіть в інших місцях і часах…
Тим не менш, юнак наважився продовжити:
– То ваш вчитель… він що, не був Великим Вчителем? – Але одразу поспішив пом'якшити можливу образу: – Тобто я хотів сказати, що коли він не зумів виховати…
– Облиш, юний мій друже, не виправдовуйся, – зупинив Пауля принц, – я розумію, що лихих намірів у твоєму серці та словах немає. Ти не хотів образити ні мене, ані світлу пам'ять мого Вчителя.
– Саме так, Ваша милосте! Але ж…
– Ні-ні, мій Вчитель таки був по-справжньому Великим хоч би з однієї причини: він ніколи серйозно не розраховував, що я піду проторованим ним шляхом, підхопивши всі запропоновані його школою знання. Він від початку знав, що рано чи пізно мій шлях розійдеться з його шляхом.
– І тим не менш… – Пауль розгублено замовк, бо все це просто не вкладалося в голові. Чи можливе таке, щоб не хто інший, як сам Великий Магістр, чогось там не знав або не зміг здолати якусь науку?!
– Тебе дивує, юний мій друже, чому попри це розуміння мій Вчитель усе-таки взявся навчати мене?
– Так, Ваша милосте…
Граф примружив очі, сухо всміхнувся й мовив загадково:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Помститися імператору» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 7 Сьоме Небо“ на сторінці 3. Приємного читання.