Розділ «Глава 6 Краще вже померти»

– Нічого, нічого, пусте…

– Я не повинен забувати про такі речі!..

– Кажу ж тобі: пусте! – в голосі принца брязнуло невдоволення, і Пауль слухняно замовк. Магістр продовжував: – Ти ставишся до мене без належної критичності, хробачок. А це засвідчує, що і вся віра твоя, і довіра до мене сліпі. А сліпота у вірі – то є фанатизм! Чи люблю я фанатиків, як ти вважаєш?

– Я не вважаю, але точно знаю, що Ваша милість дуже-дуже не люблять фанатиків, – упевнено мовив Пауль.

– Вірно, – похвалив його граф. – Нумо продемонструй знання найпершого основоположного принципу нашої таємної ложі.

– Просто зараз?! – здивувався Пауль.

– А у чім річ? – ледь помітно всміхнувся Великий Магістр.

– Але ж принцип цей належить до першого внутрішнього кола знань, а відтак уголос його можна проголошувати лише у присутності не менш ніж трьох посвячених третього ступеня…

– Знаю, знаю, – кивнув граф. – Хоча можна вважати, що лише моя присутність для тебе є достатньою, оскільки я не хтось інший, як Великий Магістр, засновник нашої таємної ложі.

– Так, Ваша милосте, – юнак шанобливо вклонився.

– Але тим не менш, давай-но справді дотримуватись нашої формальної вимоги – нехай так! І все ж, хробачок, ти маєш змогу продемонструвати мені знання, не вимовивши жодного слова.

– Як саме, Ваша милосте?.. – здивувався Пауль.

– І таке каже людина, що вміє писати… Пхе! – зневажливо зітхнув принц.

– О Ваша милосте!.. – у розпачі юнак ляпнув себе по маківці.

– Папір і каламар на столі в сусідній кімнаті, – нагадав граф.

Юнак побіг туди, хвилини півтори рипів пером, після чого швиденько приніс і передав написане принцу, шанобливо вклонившись. Великий Магістр не читав усього тексту, а лише ковзнув поглядом по початку:

«Найперший основоположний принцип – не відступати перед пітьмою невігластва, якою б нездоланною вона не видавалась, а дієво розганяти її світлом істинного знання, тим самим наближаючись до Великої Істини…»

Задоволено кивнувши, граф вказав на камін. Пауль негайно вкинув туди папірця й деякий час перемішував жар коцюбою.

– От бачиш, хробачок, – повчально мовив принц, коли юнак повернувся на своє місце, – наближення до Великої Істини можливе лише через конкретну дію. Бо якщо душа твоя буде просякнута найкращими принципами, немов губка водою, але ти сидітимеш склавши руки, то так і загинеш у крижаній пітьмі! Втім, помиляються також ті, хто приймає знання бездумно, не осмислюючи їх, зі сліпою довірливістю – бо вони також ховають руки від діла, хоча для непосвяченого й виникає враження, нібито такі люди дуже-дуже мудрі. Чи пам'ятаєш ти принцип зернятка, хробачок?

Уже без зайвих нагадувань Пауль знов збігав до сусідньої кімнати та приніс звідти нову коротеньку записку: