Розділ «Глава з Рецепт від сердечного болю»

Вдарили за спиною кінські копита, але Іван теж пришпорив коника і став на шляху невидимого вершника, загородив собою полонянку. Заіржали коні, вдарившись боками, а далі почулися слова:

– Не суетися, я у ней все сам распытаю.

– Ой гляди, казак! Не выпытаешь, куды гетманский посланец запропастился, – не миновать тебе дыбы да щипчиков каленых! Плачут по тебе щипчики, ой плачут – как по последнему каторжнику…

– Не горячися…

– Да одно мое слово – и тебя!..

– Дарма ты так.

– Вот уж будет тебе тогда и «дарма», и тюрьма!

На тому роз'їхались: тихенько лаючи «упрямца-казака», московит позадкував, Іван же повернувся до полонянки. Але тепер не лишився у сідлі, а спішився, зробив конвойним знак відійти геть. Коли ж ті позадкували, упритул наблизився до Гелени, і хоча вона як і раніше не піднімала очей від землі, мовив якнайлагідніше:

– Вислухай мене, благаю! Вислухай уважно, бо від того залежить багато що… й навіть саме життя твоє!

– Життя?.. Ой не бреши, Іване, – нікому це не потрібно, ні мені, ані тобі.

– Що ти таке кажеш?..

– Життя! – дівчина сумно всміхнулася. – Ти, клятий негіднику, давно вже забрав його у мене.

– Але ж ти жива! Гріх таке говорити.

– Гріх?! – тут Гелена уперше з того часу, як прийшла на це сумне місце, повільно здійняла погляд на головного свого мучителя. – Це ти, сатано, грішне говориш, гріх і робиш! Ти – не я. Я ж тримаюся на останній ниточці, яку ти готовий перерізати.

– Хто?! Я?.. – здавалось, його образа була цілковито щирою. – Що я зробив тобі поганого? Та нічого! Тільки єдине – порятував у Батурині… просто з обіймів того московського підпоручника – не забула?..

Порив вітру ледь не валить її з ніг.

Встояти! Тільки б не впасти на коліна перед негідниками!..

Гелена затремтіла усім тілом, а з-за спини пролунав роздратований вигук:

– Н-но, казак, не забывайся! Что это ты там про нашего подпоручика в Батурине…

– Я прошу: потерпи и не мешайся!..