Розділ «Глава з Рецепт від сердечного болю»

А чого прагнув – те нарешті й отримав!

Але ж, Господи Боже всемогутній, – що ж це він накоїв?..

– Ну поехали, казак! Хватит на спорченну девку пялиться – про нашу душу на Украйне и неиспорченных хватит. Да еще вам останется.

І знов – ситий задоволений регіт.

А він усе стояв над тілом дівчини, повісивши голову.

Здавалось, Гелена вже не дихала, та перевірити це Іван не наважувався. Мабуть, все-таки вмерла, сердешна…

Втім, варто було Іванові повернутися й поплентатись до спутаного коня, як страшна болісна судома скорчила понівечене тіло. Гелена відірвала голову від землі та прошипіла крізь зціплені зуби:

– Будь ти проклятий, юдо!.. І діти твої, й онуки… а далі онуків рід твій не піде!!! Бо я тебе!.. Я тебе!..

Іван озирнувся, та один із солдатів вже встиг з розмаху вдарити її по голові прикладом рушниці. Юшка так і полетіла на всі боки.

– Живучая, курва, что твой угорь! – всміхнувся один з московитів. – Слышь, Ермилов, видал ты еще таких живучих?

– А-а-а, все девки такие! Пока не приложешься хорошенечко чем-нибудь… – махнув рукою інший московит і негайно напустився на солдата, що добив дівчину: – А ты чего ружьем махаешь, как дубиной?! А ежли бы промахнулся да оземь прикладом, да сломал бы – тогда как?! Сверху вниз бить надобно аль штыком колоть. Дяр-рев-ня…

– Ладно, будет те, поехали!

Все скінчилося, навіть розкаяння та сердечний біль трохи вгамувались. Мабуть, далі буде ще легше. І поступово все забудеться.

Не озираючись більше на розпростерте на пагорку мертве тіло, Іван розплутав ноги коня, скочив у сідло й потрусив слідом за московитами.