TextBook — Боялася.
— Правильно.
Спиняється поряд, ліниво позирає на водну гладінь.
— Думала, не знайду?
— Ромко збрехав?
— Аякже.
— Він хоч листа мамі відвіз?
— Відвіз. Усе гаразд.
Ярка дивиться на нього незмигно. Невже — посміхається? Тішиться розмовою?
— Ви не мусили приїздити особисто.
— Тобто?
— Прислали б когось.
Він коротко сміється, обертається до неї, кладе руки на плечі.
— Якби хотів звільнити — то так, не їхав би сам.
Ярка затримує подих. Не звільнити — а що?
— Я сам відправив тебе у відпустку, хіба ні? Час вертатися. Робота стоїть.
Шеф усміхається і віднімає руки. Якимось підлим, зрадливим нервом Ярка шкодує про це, мріючи про новий пекучий доторк.
— Я неправильно зрозуміла?
— Буває.
Господи… жахається вона, боже, невже це правда?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Серце гарпії» автора Соколян М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина III Провісниця“ на сторінці 42. Приємного читання.