Розділ «Сергій Ухачевський Карпатський капкан»

— Товарищ полковник, надо объявлять «Закат»! — продовжував влаштовувати істерики Сербін. — Они уйдут! Они уйдут!

— Та нехай собі пиндючать до бісової мами! Я перевірив машину, нікого й нічого там немає, — заявив Крижень.

І тут вибухнув Наконечний, вийшовши зі ступору:

— Товарищ полковник! Мы сами видели, как кто-то садился в машину! Мы берем руководство операцией на себя! Прикажите своим уродам убрать оружие! МЬІ начинаем операцию! Миш, я звоню!

Голова потягнувся вільною рукою до папки…

Крижень роздратовано гупнув рукою по столу:

— Струнко! Ніяких дзвінків! Це мій наказ! — обвів усіх шаленим поглядом. — Я поки вийду, дам розпорядження, а коли повернуся, обговоримо ситуацію!

Крижень вибіг, навіть не думаючи, що його можуть не послухатися.

Але як тільки за ним зачинилися двері, Сербін наказав Наконечному:

— Набирай номер!

— Е-е! Ну, нє рипайцєся мнє, синкі! Ви чулі, што загадав палковнік Крижень? А йон вєдає, што рабіць!

Підійшов до вікна, взяв гвинтівку й став спостерігати крізь оптику за площею. Сербін, бачачи, що все виходить не за його планом, люто зиркав на голову, котрий закам’янів над папкою, на Наконечного, котрий вагався, кого слухати… Він нахилився над вухом Наконечного й просичав:

— Твій — Трохимович, мій — голова. Мочимо!

— Як?! Це ж наші! Це ж Трохимович!..

— Давай, сука інтелігентська, бо поріжу на паски. За моєю командою. Натискаєш на гачок…

Наконечний не міг повірити і з виряченими очима:

— Ні, я — ні, це ж… Ні…

— Ти офіцер МДБ. На тебе дивиться весь світ! Якщо ми цього не зробимо, нас віддадуть під трибунал. І буде Людмила Михайлівна над фото твоїм ридати, бо могилки не буде. Давай, за командою… Вже!

— Я не можу й не буду! Я не можу… — категорично заявив Наконечний.

— Скелет ти шмаркатий, а не мужик. А казав, що зможеш… Я так і знав, що ти слабак. Ну! — гаркнув йому на вухо Сербін.