Розділ «Том перший РЕТТІЯ»

— Доброго… ранку? Дня? Мені хазяї… казати: мені йти на ви. Сюди. Так?

У двері бочком протиснувся незнайомий суб’єкт, одягнений відповідно до обстановки: в усе чорне, від м’яких черевиків до крислатого капелюха. Реттійська мова була для гостя вочевидь не рідною. Конрад мимоволі заходився складати словесний портрет: обличчя одутле, ручки пухкі, очиці бігають. Звислі сиві вуса контрастують із густими темними бровиськами, що зрослися над переніссям в одну лінію. Мішкуватий плащ-балахон приховує статуру. Вік…

Під шістдесят?

Старший?!

Тим часом іноземець у чорному по стіночці, по стіночці, як павук, спритно відбіг у дальній куток зали. Де посунув Коша, примудрившись забитися в щілину між каміном і шафкою з посудом. Рухався гість так, ніби йому муляли черевики, змушуючи не йти, а дріботіти. Коли він втиснувся у своє нове сховище, долоня його правої руки, вчепившись у камінний барельєф, киселем розтеклася по ліпленню, заповнивши собою найменшу заглибину.

— Чи не буде пан такий ласкавий відрекомендуватися? — може, над міру різко звернувся Конрад до прибульця.

— Так, так, я… представляти! Ікер Панчоха-Тирулега є, двойний… двойний юрод… двойний юрод-дід… дєдушок маленький пустун Санчес!

— Двоюрідний дід Санчеса Панчохи?

— Так, так! Правильно є! — радісно закивав із кутка шостий родич.

SPATIUM V

ВІДОМОСТІ ПРО ЧУРИХ

або

СИНОПСИС АРХІВІВ ВСЕВИДЮЩОГО ПРИКАЗУ

— Друже, хочеш послухати казку?

— Ні! Ні! Не хочу!!!

— А доведеться, друже…

Так або приблизно так народжувалася казка про знаменитий Чурих, кубло некромантії.

Подейкували, що за давніх давен, ще до виникнення людей з гірчичних зерен, коли землю населяли атлантоцефали й живородні серпенти, ворогуючи між собою через різні уявлення про сенс життя, Чуриська долина являла собою величезний некрополь. Подейкували також, що саме тут, у Великій Ямі, спала Вульрегіна, Чорна Вдова, очікуючи пробудження Лорда Темряви й зачаття армад Судного Дня. Що кручені вежі Чуриха — суть порожнисті зсередини спинні шипи чудовиська. Що саме повітря цих місць здатне воскресити мерця, упокоїти живого та розв’язати язика привиду, що охороняє скарб.

І що коли знести Чурих дощенту, перетворивши долину на квітучий сад — у світу пуп розв’яжеться, а всі землі навколо зробляться пустелею.

Вірили — не вірили, але перевіряти на практиці не наважувалися.