Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

Їй — скарабеїв скалки і карати…

Мені занадто пишуться вірші.

Я, певно, скоро буду умирати.

«Антидія літургій — чи передоплата води?..»

Антидія літургій — чи передоплата води?

Буде тихою смерть, до якої мене не спинити.

Намалюю дорогу, щоби ти не приходив сюди,

Щоби камінь не ріс в достеменному прагненні жити.

Так буває надвечір, як тане котрийсь з вітражів,

На якому печать проступає — і кане в склепіння.

Пішаниця чи кінний, ти відчай своїх голосів

Заповів не слідам, а чужим упослідженим тіням.

Бо ціною за видих — приречення судного дня,

Біла хованка віри, злагіднений дотик святого.

Я люблю тебе так, ніби ти мені вічність відняв,

Оплативши душею нужденну свою перемогу.

«Ми відходимо в жовте…»

Ми відходимо в жовте — так у Книзі написано нам.

Діти сплять перед ранком особливо: їм сняться дерева,

Їм вже майже відомо усе, що забулось батькам,