Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

Ніхто не заважає їй говорити чітко й просто;

пишучи повідомлення, хоч іноді вдаватись до прози,

пояснити нарешті, що тоді сталось,

до чого тут втома, до чого старість.

Ніхто їй не заважає.

Але ніхто й не просить.

Про що просити людину, в якої на серці втрата,

в душі — розлука і ніжність,

в долоні — ручна граната,

в легенях — срібні холодні тороси,

в спогадах — затонулі матроси.

Навіть серце її має номер музейного експоната.

Я теж знаю усе і не заважаю,

зважую все, залишаю, але не зважаю.

Малюнок на шкірі,

гострі плечі,

двадцять хвилин, щоб зібрати речі —

сухе вино цьогорічного урожаю.

Цілий вечір вона сидить у чорному светрі.

Рухи її чіткі, бажання вперті.