Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

що майбутнє — це чорна земля й червоні метеорити,

що любов — це вправи для дихання,

пообідня спрага.

А тому потрібно змагатися за можливість разом

засинати,

ламати ворожі шеренги за можливість разом

прокидатись,

лишати разом із нею балкони й нічні кімнати,

ранити шкіру долонь об залізні канати,

цінуючи здатність любити,

ніби найвищу здатність.

Навіть в її неправді була своя міра.

Її чекали попереду радість і вірність,

кров, запечена на рукаві мундира.

Що тримає птахів угорі? Очевидно, віра.

Що тримає рибу в ріці? Очевидно, ніжність.

Я з нею й познайомився цілком випадково, в чужому місті…

Я з нею й познайомився цілком випадково, в чужому місті.

Просто побачив, як вона відважно дивиться вгору,

почув, що в її розмові такі раптові та несумісні