Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

І що ми недаремно себе до цього привчали.

І що всім, хто не відступиться, ще буде сходити радість

тихими ранками, золотими ночами.

Можливо, я просто не вмію передати все це словами…

Можливо, я просто не вмію передати все це словами.

Навіть не знаю, що це — образа чи радість.

Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами.

Але див не буває, тому я просто не озираюсь.

Просто потрібно бути терплячими і міцними.

Все закінчилося. Ми лишилися в більшості.

Просто цей світ не може в собі вмістити

такої кількості болю й такої кількості ніжності.

Виснажені надвечір’я, розламані ранки,

приголосні твого шепоту, настояні на алкоголі.

Умілий лікар вилікує будь-які рани.

Час, який у нас є, зцілить будь-які болі.

Скільки б могло по всьому лишитись повітря нічного,

скільки тепла в траві й голосів на березі.

Але чорта з два — я не виніс з собою нічого:

все залишилося там, в безкінечному вересні.