Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

легкого зламу її плечей,

твердого металу її образ,

того, чого не було без нас,

того, що ламало наші хребти,

того, що варто було зберегти.

Я так нічого і не знайшов.

Ще одна спроба, ще один шов.

Ще один сплеск на нічній ріці.

Що можна згадати наприкінці?

Протяг у венах, сніг в очах.

Навчись розумітись на простих речах.

Я хотів давати всьому імена.

Оскільки мова завжди одна.

І ім’я для всього завжди одне.

Саме воно й хвилювало мене.

Стільки речей — складних і простих.

Я все назвав. Я нічого не встиг.

Я не встиг їй сказати, що береги

не мають значення і ваги,

не мають наслідків і причин,