Розділ «Сергій Жадан ТАМПЛІЄРИ Нові вірші, 2015—2016»

хочу відтворювати ім’я твоє, мов діалект, що зник,

реставруючи за переказами кожну з його прикмет,

зламати все іще раз, спробувати ще,

вивернути, мов рукав, прихований ляк.

В цих кордонах усе буде лише

так, як має бути, чи не буде ніяк.

Життя буде, ніби письмо, просте.

З мокрого каменя проросте трава.

Її ще немає, хоча вона вже росте.

Така, як і щороку. Лише нова.

І хотілося б дякувати за можливість не відповідати

І хотілося б дякувати за можливість не відповідати,

не пояснювати, не повторювати, не торкатись,

за можливість не слухати нарікань і не давати поради,

дякувати за монотонність, дякувати за строкатість.

Дякувати за ту мить між видихом і вдихом,

коли серце по-справжньому зупинялось,

дякувати за голос, який умів робитися тихим,

дякувати за байдужість, дякувати за цікавість.

Дякувати за те, що раптом не ставало відваги,