Розділ «Сергій Жадан ТАМПЛІЄРИ Нові вірші, 2015—2016»

І ведеш холодну сталь уздовж судин,

уздовж потоків крові, уздовж нічних годин,

ведеш, ведеш уздовж подихів і зітхань,

ведеш без подиву,

ведеш без нарікань,

поміж люті й ніжності, поміж втіхи й біди,

поміж небес і пісків, поміж суші й води,

поміж голосу і мовчання, ведеш углиб.

Головне не схиб, чуєш, головне — не схиб.

Ніхто не знає, як працює любов,

з яких рухів вона народжується, з яких розмов,

з якої виймається радості, з якої вини.

Але вона працює, спробуй її зупини.

Тонко-тонко проходячи поміж вен,

ледь торкаючись лезом імен,

виснучи в порожнечі,

не маючи опертя,

за крок від смерті,

за крок від життя.

Повітря з ночі стигне холодом і вже